За прикладом Ісуса

15 травня. Призначення суботи — привести нас до згоди з Богом

“Суботу встановлено для людини, а не людину для суботи” (Марка 2:27).р ЗПІ 176.1

Коли Ісуса звинувачували в порушенні суботи біля купальні у Вифезді, Він захищав Себе тим, що є Сином Божим і чинить відповідно до волі Отця. Тепер же, коли оскаржували Його учнів, Він навів обвинувачам приклади зі Старого Завіту про те, що чинили суботнього дня люди, котрі звершували Боже служіння. ЗПІ 176.2

Юдейські вчителі пишалися своїм знанням Писань, але у відповіді Спасителя відчувався докір за їхню необізнаність. “Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? Як увійшов він до Божого дому, та взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам, і їв їх? І додав: суботу встановлено для людини, а не людину для суботи”. “Або, хіба ви не читали в Законі, що в суботу священики в храмі порушують суботу, однак невинні? Я ж кажу вам, що тут є більший, ніж храм”. “...Тому Син Людський є Володарем і суботи”... ЗПІ 176.3

Ісус не обмежився тільки докором Своїм ворогам. Він відкрив, що у своїй сліпоті вони не зрозуміли призначення суботи. “Коли б ви збагнули, — сказав Він, — що то значить: Я милосердя хочу, а не жертви, — то ніколи не осуджували б невинних...” їхні численні бездушні ритуали не могли компенсувати відсутності справжньої непорочності та ніжної любові, які притаманні істинному поклонникові... ЗПІ 176.4

їхнє призначення — спрямувати людей до Спасителя і таким чином привести їх до примирення з Богом, Який цінує служіння любові. Якщо ж цього немає, то всі церемонії — лише образа для Нього. Те саме можна сказати і про суботу. Її призначення в тому, аби привести людей до спілкування з Богом. Якщо розум зайнятий утомливими обрядами, справжнє значення суботи втрачається. Формальне дотримання суботи — не що інше, як насмішка (Христос — надія світу, c. [284-286]). ЗПІ 176.5