Христос — Переможець

13 лютого. Ісус у серці

“Я в них, а Ти — в Мені; хай будуть досконалі в єдності, аби світ пізнав, що Ти Мене послав і полюбив їх, так як і Мене полюбив” (Йоан.17:23). ХП 50.1

Енох не лише роздумував і молився, одягнувшись у броню пильнування; після ревної особистої молитви до Бога він благав невіруючих навернутися. Цей Божий вісник не приховував істину, аби таким чином знайти прихильність у невіруючих, нехтуючи їхніми душами. Тісне спілкування з Богом давало йому мужність творити Божі діла. Енох ходив із Богом і отримував свідчення про те, що його дороги до вподоби Богові. І сьогодні кожний віруючий має таку ж перевагу. Кожний може жити з Богом, тоді як Бог готовий оселитися в його серці. “Я в них, а Ти — в Мені”, — говорить Ісус. Не лише Енох, Ілля, патріархи, пророки, апостоли і мученики могли ходити з Богом і отримувати свідчення про те, що їхні дороги до вподоби Йому. Зберігати присутність Ісуса у своєму серці, пронести Його як знамено через усе своє життя — це не лише перевага, але й обов'язок кожного послідовника Христа. Лише у такому разі він стане деревом, що приносить плоди... ХП 50.2

Як же багато людей, котрим доручені такі таланти, як вплив та матеріальні засоби, випускають з поля зору Небесний Взірець і живуть за мірками цього світу, замість того щоб наслідувати приклад Христа!.. Люди, яких Бог благословив достатком, будинками і землями, як правило, привчають своїх дітей до безтурботного життя і егоїстичного догоджання своїм забаганкам. Як наслідок, вони не приносять для Бога жодної користі і стають непридатними для майбутнього, вічного життя. Христос Своїм життям залишив людям зовсім інший приклад. З юних літ Він працював зі Своїм батьком у столярній майстерні, проте чимало сучасних молодих людей навчені вірити в те, що людська гідність вимірюється грошима. Таке виховання неминуче призводить до викохування гордості й гріховних звичок марнославства, любові до задоволень, які панують у нашому зіпсутому віці. ХП 50.3

Там, де люди більшу частину часу проводять у ледарстві, сатана підступає до них зі своїми спокусами, аби зруйнувати їхнє життя і характер. Якщо молодих людей з багатих чи бідних родин не привчають до суспільно-корисної праці, їм загрожує велика небезпека; сатана знайде для них саме те заняття, в якому зацікавлений він. На жаль, сучасна молодь не захищена непорушністю принципів, не вважає час дорогоцінним скарбом, який Бог довіряє людям і за який кожен повинен буде дати звіт. Гроші також довірені нам Богом. Вони даються батькам не для того, щоб розтринькувати їх, догоджаючи власній гордині на загибель собі і своїм дітям; з допомогою грошей вони мають чинити добро нужденним¹. ХП 50.4