Христос — Переможець

12 лютого. Завжди намагайтеся зайняти вигідну позицію

“Пам'ятаємо перед Богом, нашим Отцем, про ваше діло віри, про відчайдушну працю любові і терпіння в надії на нашого Господа Ісуса Христа” (1Сол.1:3). ХП 49.1

Iз настанов, даних нам у Старому і Новому Завітах, видно, що Бог навчає нас не наражати себе і наших ближніх на небезпеку і уникати тісних контактів з людьми, які вирізняються зіпсутим мисленням, мовою і поведінкою. Якщо малодосвідчені служителі вступають у близьке спілкування з цією категорією людей, то виникає небезпека, що через споглядання вони перетворяться в той самий образ і що норми святості та істини будуть занижені. Існує небезпека, що розтління перестане видаватися жахливим і згубним у свідомості подвижників, котрі намагаються здійснювати реформу, і що істина змішається з буденним та низьким... ХП 49.2

Різниця між доброю і лихою людиною не завжди зумовлена вродженою добротою чи порочністю. Доброта — це результат дії Божественної сили, яка перетворює людську природу. Віруючи у Христа, грішний людський рід, викуплений Ним, зможе отримати ту віру, яка діє любов'ю і очищає душу від будь-якої скверни. Тоді в людини з'являються христоподібні якості, бо, споглядаючи Христа, люди перетворюються в той самий образ... ХП 49.3

Люди, котрі змушені через незалежні від них обставини перебувати серед явного і огидного безчестя, повинні пам'ятати, що Бог і Його ангели поруч із ними. їхня єдина безпека в тому, щоби продовжувати дивитися на Ісуса, Начальника і Звершителя їхньої віри. їхні найближчі: батько, матір, брати і сестри можуть бути на боці ворога; вони ж мають запевнення, що їх захищає Господь. Відстоювання істини може навіть коштувати їм життя, але вони будуть спасенні, тоді як нечестиві загинуть... ХП 49.4

Енох не ставив свого шатра поруч із нечестивими. Він не оселявся у Содомі, виправдовуючись, що йому таким чином вдасться спасти Содом. Він жив із своєю сім'єю у такому місці, де моральна атмосфера була максимально чистою. Проте час від часу він приходив до мешканців тодішнього світу, аби сповістити їм вістку від Бога. Щоразу, коли він ішов у великий світ, йому було боляче спостерігати, що відбувалося там. Він бачив наслідки прокази гріха і розумів її природу. Після проголошення Божої вістки Енох завжди запрошував у своє віддалене від світу місце тих, хто приймав його пересторогу. Такі люди перемогли гріх і померли ще до потопу. Проте деякі з них так довго залишалися під згубним впливом гріха, що праведність так і не стала їхнім життям. Вони не зберегли віру в чистоті і повернулися до своїх колишніх звичок та справ¹. ХП 49.5