Христос — Переможець

13 грудня. Ми — воїни Господні

“Бо я вважаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті в порівнянні з майбутньою славою, що має з'явитися нам” (Римл.8:18). ХП 365.1

Жоден з тих, хто зголошується добровольцем для служби в армії у воєнний час, не мріє про легке життя, самодогоджання, приємне й радісне проведення часу Ці люди знають, що терпітимуть скорботи й нестатки і, поки продовжуватиметься війна, їм доведеться задовольнятися грубою й часто убогою їжею, звершувати тривалі виснажливі походи, витримувати сонячну спеку, ночувати в наметі або просто неба, мокнути під зливами і мерзнути на холоді, ризикувати здоров'ям і самим життям, постійно перебуваючи під ворожим прицілом. ХП 365.2

Життя християнина можна порівняти із життям солдата, він не може розраховувати на безтурботне приємне життя. Ідея про те, що воїни Христові мають бути звільнені від боротьби і тяжких випробувань, що на них чекає насолода всіма земними привілеями, зручностями і навіть розкошами, — не що інше як фарс. Боротьба, яку провадять християни, — це виснажливі битви і походи, що вимагають неабиякої витривалості. На нас чекає тяжка праця. Усе це стає вирішальним випробуванням для християнських переконань тих, хто записується воїном до армії Христа, плекаючи хибні уявлення про легке приємне життя, яке нібито на них чекає. Насправді ж, це труднощі і злидні. Бог не обіцяє нагороди тим, котрі протягом усього життя віддаються задоволенням і насолоді... ХП 365.3

Від тих, хто служить під закривавленим прапором Князя Еммануїла, очікується виконання тяжкої праці, яка вимагатиме напруження усіх даних Богом здібностей. Їм доведеться зносити тяжкі випробування заради Христа. На них дійсно чекає жахлива боротьба, проте, якщо вони залишаться вірними воїнами, то зможуть сказати разом з Павлом: “Бо наше тимчасове легке терпіння готує нам понад міру вічну славу”... ХП 365.4

Армія виявилася б деморалізованою, якби бійці не навчилися виконувати накази воєначальника. Кожний воїн має діяти у згоді з іншими. В єдності — сила; за відсутності єдності наші зусилля даремні. Якими б прекрасними рисами не володіли воїни, вони не зможуть почувати себе в безпеці і бути надійними соратниками, якщо вимагатимуть для себе права діяти незалежно від своїх товаришів. Будь-які незалежні дії не підтримуються на службі у Христа... ХП 365.5

Ті, котрі вважають за краще діяти самим, не можуть бути визнані хорошими солдатами; вони обов'язково мають якісь вади у своєму характері, які необхідно виправити. Такі особистості можуть навіть вважати себе сумлінними, однак вони не виконують справи Христа, а тому не можуть здійснювати належного служіння. Своїми діями вони сіятимуть розлад, у той час як Христос молився, щоб Його учні були єдині, як Він єдиний зі Своїм Отцем¹. ХП 365.6