Христос — Переможець

10 листопада. Дві категорії послідовників Христа

“Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому. П'ять із них були нерозумні, а п'ять мудрі” (Матв.25:1-2). ХП 331.1

Серед тих, що вважають себе послідовниками Христа, завжди провадили між собою боротьбу два класи людей. У той час як одні досліджували життя Спасителя, щиро прагнучи виправити свої вади і стати подібними до цього Взірця, інші уникали прямих і ясних істин, що викривали їхні помилкові думки. Навіть у найкращі періоди історії не всі члени Церкви були цілковито чистими і щирими людьми. Наш Спаситель не рекомендував приймати до Церкви тих, хто свідомо і навмисне грішить, проте Він спілкувався з людьми, які мали порочний характер, даруючи їм благословення Свого вчення й особистого прикладу, аби в них з'явилися можливість і бажання зрозуміти та виправити свої помилки. ХП 331.2

Навіть серед дванадцятьох апостолів один виявився зрадником. Юда був прийнятий у число учнів не тому, що не мав вад характеру, але, незважаючи на вади, він спілкувався з учнями, аби через настанови і приклад Христа зрозуміти, у чому полягає суть християнського характеру, і таким чином виявити свої хибні погляди, покаятися і за допомогою Божої благодаті очистити свою душу послухом істині. ХП 331.3

Але Юда не хотів ходити у світлі, яке так милостиво освічувало його шлях. Потураючи гріхові, він накликав на себе спокуси сатани. Погані риси зайняли в його характері панівне становище. Він віддав свій розум у владу темних сил, гнівався, коли його хиби викривали, і непомітно дійшов до того, щоб здійснити такий ганебний злочин, як зрада свого Господа й Учителя. Те саме може статися з людьми, котрі під маскою благочестя викохують зло і ненавидять тих, хто порушує їхній мир, засуджуючи гріховну поведінку. Коли трапиться слушна нагода, вони, подібно до Юди, зрадять братів, які намагалися викрити їх заради їхнього ж добра. ХП 331.4

Апостоли зустріли в Церкві таких людей, які позірно поводилися побожно, але потай виношували беззаконня. Ананія і Сапфіра вирішили обманути своїх братів, прикинувшись, що все пожертвували для Бога, тоді як насправді залишили собі частину маєтку, оскільки були корисливими... Коли послідовників Христа спіткали випробування і гоніння, то лише ті, хто був готовий заради істини пожертвувати усім, залишалися Його учнями. Таким чином, завдяки переслідуванням Церква зберігала відносну чистоту. Проте, коли гоніння припинилися, християнство прийняли не повністю щирі і віддані Богові люди; тому в сатани з'явилася можливість закріпитися у Церкві¹. ХП 331.5