Христос — Переможець

23 жовтня. Протидія релігійних керівників

“Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, начальник сторожі храму і садукеї, обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусі. Вони наклали на них руки і посадили у в'язницю до ранку, бо був уже вечір” (Дії 4:1-3). ХП 312.1

Твердження апостолів про те, що вони бачили Ісуса після Його воскресіння і що Він вознісся на Небо, руйнувало фундаментальні принципи віровчення садукеїв. Цього вони не могли допустити. Священики і начальники також обурювалися. Вони наклали руки на апостолів і посадили їх до в'язниці. Однак учні не були ані залякані, ані зламані... ХП 312.2

“Та ангел Господній уночі відчинив двері в'язниці, вивів їх і сказав: Ідіть, ставайте в храмі й кажіть народові всі слова цього життя!” Із цього видно, що не завжди потрібно коритися тим, хто має владу, навіть якщо вони вважаються біблійними учителями. Сьогодні багато хто обурюються і засмучуються, коли хто-небудь наважується викладати погляди, які суперечать їхньому розумінню пунктів віровчення. Хіба вони не відстоювали свої переконання як істину? Так само розмірковували священики і рабини за днів апостолів. Що хочуть сказати ці неуки, чимало з яких є простими рибалками? Як вони наважуються проповідувати ідеї, що суперечать доктринам, які викладають народові вчені священики і правителі? Вони не мають права міняти фундаментальні принципи юдейської віри. ХП 312.3

Однак ми бачимо, що Небесний Бог іноді доручає людям проповідувати те, що суперечить усталеному віровченню. Оскільки люди, які були колись захисниками істини, виявилися невірними своєму священному покликанню, Господь обрав інших, які прийняли яскраві промені Сонця правди і відстоювали істини, котрі не відповідали поглядам релігійних вождів. І тоді ці сліпі вожді дали волю так званому праведному гніву проти тих, хто відкинув виплекані ними байки... ХП 312.4

Святий Дух час від часу відкриває істину через Свої обрані знаряддя, і ніхто, навіть священики чи правителі, не мають права говорити: ви не повинні публічно висловлювати свої думки, бо я в них не вірю. Це самовпевнене “я” захоче спробувати засудити й підважити вчення Святого Духа¹. ХП 312.5