Христос — Переможець

21 січня. Гріх примусив Бога змінити Свої плани

“І до мужа твого пожадання твоє, — а він пануватиме над тобою. До Адама також сказав... проклята через тебе земля! В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні свого життя” (Бут.3:16-17). ХП 26.1

Єві було провіщено, що з того часу біль і страждання стануть її долею. Продовжуючи, Господь сказав: “До мужа твого пожадання твоє, — а він пануватиме над тобою”. При творінні Бог зробив Єву рівною Адамові. Якщо б вони залишилися слухняними Богові, живучи в гармонії з Його великим Законом любові, то завжди були б у згоді й одне з одним; але гріх призвів до суперечностей; з того часу їхній союз і гармонія між ними могли існувати лише за умови, що одна зі сторін має підкоритися іншій. ХП 26.2

Єва згрішила першою; вона піддалася спокусі через те, що, всупереч Божественному повелінню, віддалилася від свого чоловіка. Завдяки її настирливому проханню згрішив Адам, і тепер вона повинна була підкорятися своєму чоловікові. Якби грішне людство дотримувалося принципів Божого Закону, то навіть такий вирок, зумовлений наслідками гріха, став би для них благословенням. Однак чоловіки, зловживаючи даною їм перевагою, надто часто роблять жіночу долю вельми гіркою, так що її життя перетворюється на важкий тягар. ХП 26.3

Єва була щасливою поруч зі своїм чоловіком в Едемській домівці в усіх відношеннях; але, подібно до сучасних невгамовних “Єв”, вона тішила себе надією, що зможе прилучитися до вищої сфери, ніж та, яку призначив для неї Бог. Намагаючись піднестися вище, вона опинилася значно нижче... ХП 26.4

Господь сказав Адамові: “За те, що ти послухав голосу жінки своєї і їв з дерева, з якого Я наказав тобі не їсти, ... у поті свого лиця їстимеш хліб твій, аж поки не вернешся в землю, з якої ти взятий; бо ти порох, — і до пороху повернешся”. ХП 26.5

За волею Божою безгрішна пара не повинна була пізнати зло. Бог щедро наділив їх добром, приховавши від них зло. Але, всупереч Його повелінню, вони скуштували плодів забороненого дерева, а тому відтепер і далі мусили споживати його плоди: вони у повному обсязі мали зрозуміти, що таке зло, зустрічаючись з ним протягом усього свого життя. З того часу людський рід мав страждати від спокус сатани. Замість праці, яка досі приносила щастя, їхньою долею стали клопоти і тяжка праця. На них постійно очікували розчарування, горе, біль і, врешті-решт, — смерть¹. ХП 26.6