Христос — Переможець

25 червня. Віра і діла повинні йти пліч-о-пліч

“І сказав Неємія: Якщо цареві до вподоби, і коли слуга твій має уподобання перед обличчям твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його!” (Неєм.2:5). ХП 188.1

Врешті-решт, Неємія не міг уже більше таїти журбу, яка важким тягарем лежала у нього на серці. Безсонні ночі, присвячені ревній молитві, дні, сповнені турботами і затьмарені тінню відстроченої надії, залишили слід на його обличчі. Проникливий погляд монарха, який звик ревно оберігати власну безпеку, вмів читати вираз обличчя придворних, помічаючи те, що крилося в душі за маскою зовнішньої шанобливості. Зауваживши, що якесь таємне переживання гнітить його слугу, цар раптово запитує: “Чому обличчя твоє сумне, — чи ти не хворий? Це не що інше, як тільки сум серця”. ХП 188.2

Питання спочатку лякає Неємію. Чи не розсердиться цар, дізнавшись, що хоча зовнішньо його придворний зайнятий службовими справами, проте думками він перебуває десь далеко від царського палацу, — зі своїм стражденним народом? Невже він буде позбавлений життя, і невже омріяний ним план відновлення Єрусалима буде зірваний? “І я вельми сильно злякався”, — говорить він. Тремтячими устами і зі сльозами на очах він відкриває цареві причину своєї скорботи: місто, в якому поховані його батьки, лежить у запустінні, і ворота його спалені вогнем. Зворушлива розповідь Неємії викликає у монарха співчуття, не збуджуючи при цьому жодних язичеських упереджень; цар ставить чашнику ще одне питання, яке надає Неємії довгоочікувану можливість для прохання: “Чого ж ти просиш?” ХП 188.3

Проте Божий чоловік не відповідає доти, поки не попросив допомоги у Того, Хто вищий за Артаксеркса. Далі він говорить: “І я помолився до Небесного Бога”. Тихе благання, піднесене до Бога, нічим не відрізнялося від інших молитов, з якими він звертався до Нього уже багато тижнів: аби Бог сприяв його планам. І ось, підбадьорений тим, що у нього є всезнаючий і всемогутній Друг, Котрий діє у його інтересах, Неємія уже спокійно просить царя звільнити його на деякий час від виконання придворних обов'язків і уповноважити на відновлення спустошеного Єрусалима, аби знову зробити його сильним укріпленим містом. Це прохання мало вельми важливі наслідки як для юдейського міста, так і усієї нації. Неємія далі повідомляє: “І дав мені цар, бо добродійна рука Бога мого була наді мною”. ХП 188.4

Благаючи Бога про допомогу, Неємія не сидів, склавши руки, оскільки не вважав, що на цьому його обов'язки закінчуються. Проявивши особливу розсудливість і передбачливість, він узявся за необхідні організаційні приготування, аби ця справа могла успішно здійснитися.¹. ХП 188.5