Христос — Переможець

24 червня. Високе становище не виключає потреби у молитві

“Нехай же буде вухо Твоє уважним до молитви слуги Твого та до молитви інших Твоїх слуг, котрі прагнуть шанувати Ім'я Твоє! Тож пошли нині успіх Своєму слузі, і дай йому запобігти ласку в цього чоловіка!” (Неєм.1:11). ХП 187.1

Неємія, єврейський бранець, займав впливове і почесне становище при персидському дворі. Оскільки він був царським чашником, йому дозволялося входити у царські покої, і завдяки близьким стосункам з царем, неабияким здібностям і випробуваній вірності, Неємія став радником монарха. Він був людиною високих принципів, непідкупної чесності і великої далекоглядності. ХП 187.2

Живучи серед язичників у царській розкоші і величі, Неємія не забув Бога своїх батьків і народу, якому були довірені святі істини. Високе становище не позбавило його благочестя й любові до співбратів... Він не соромився своїх родинних зв'язків з ними та життя за принципами істини. Неємія розумів, що повинен бути на боці правди на кожному місці. Він не вибачався за те, що дотримується віри, яка відрізнялася від віри інших придворних персидського царя... ХП 187.3

Для вибраного Божого міста настали дні особливих випробувань і скорбот. Вісники, які прийшли з Юдеї, розповідали Неємії, в якому стані перебував Єрусалим. Другий храм був побудований, були відбудовані навіть окремі частини міста, але процвітання міста так і не настало, храмове служіння відповідним чином не звершувалося. Народ жив у постійній тривозі, оскільки міський мур й надалі лежав у руїнах, а ворота, що були спалені вогнем, усе ще не були відновлені. Столиця Юдеї швидко приходила в запустіння, і небагатьом мешканцям, які тут залишилися, було вельми гірко чути глузування ворогів із язичницького народу: “Де ж ваш Бог?” ХП 187.4

Душа єврейського патріота була вражена цими неприємними новинами. Настільки глибокою була його скорбота, що він не міг ані їсти, ані пити; він “плакав і був у жалобі кілька днів і постив”. Але коли перший напад душевного горя минув, Неємія звернувся у своїй печалі до вірного Помічника. Писання говорить, що він “молився перед лицем Небесного Бога”. Розповівши Богові про сумне становище, він частково скинув зі своєї душі тягар. Неємія знав, що страждання, які спіткали Ізраїль, були наслідком беззаконня, а тому в глибокій покорі благав Бога простити народ і повернути йому Свою Божественну прихильність. Він добросовісно визнав перед Богом свої гріхи і гріхи усього Ізраїлю. ХП 187.5

Ухопившись вірою за Божественну обітницю, Неємія підніс до підніжжя небесної милості своє прохання про те, щоби Бог заступився за Свій навернений народ, повернув йому колишню силу і забудував запустілі місця.¹. ХП 187.6