Відображаючи Христа

22 квітня. Віра — щит для кожної душі

“А понад усе, візьміть щит віри, яким зможете погасити всі вогненні стріли лукавого” (Ефес.6:16). ВХ 124.1

Віра — це довір'я Богові, впевненість у тому, що Він любить нас і краще знає, що нам на користь. Отже, замість того, щоб обирати власні хибні дороги, віра пропонує нам Його шлях. Тоді наше невігластво поступиться Його мудрості, наша слабкість — Його силі, наша гріховність — Його праведності. Наше життя і ми самі належатимемо Йому; вірою визнаємо себе Його власністю і з радістю приймемо це благословення. Щирість, чесність, чистота — основа життєвого успіху. Тільки віра владна зробити нас володарями цих чеснот. ВХ 124.2

Кожне добре спонукання або натхнення — Божий дар. Таке життя можливе лише в результаті Божої віри; тільки через віру може відбуватися справжнє духовне зростання та ефективне служіння. ВХ 124.3

Дуже важливо знати, як належить виявляли свою віру. Кожна Божа обітниця передбачає умови. Якщо ми прагнемо виконувати волю Господа, то Він дає нам для цього Свою силу. Усе, що Він нам пообіцяв, записане в Його обітницях. “Насіння — це Слово Боже” (Лука 8:11). Подібно до того, як життя велетенського дуба заховане в маленькому жолуді, так і дар Божий — у Його обітниці. Отримуючи обітницю, ми отримуємо Його дар. ВХ 124.4

З людської точки зору, життя — це незвідана стежка, якою, як свідчить наш власний досвід, усі прямують поодинці. Жодна стороння людина не в змозі заглибитись в наше внутрішнє життя. Коли маленька дитина вирушає в життєву подорож, у якій рано чи пізно їй самій доведеться визначити свій курс, вирішити, яка дорога приведе її до вічності, — наскільки ж серйозною має бути наша старанність, щоб навчити її довіряти вірному Керівникові й Помічникові. ВХ 124.5

Ніщо не може зрівнятися із впливом, який справляє на людину відчуття Божої присутності. “Все оголене та відкрите перед очима Його. Йому дамо звіт”. “Очі Твої занадто чисті, щоб на зло глядіти; дивитися на утиск Ти не можеш” (Євр.4:13; Авак.1:13). Ця думка була рятівним щитом для Йосифа серед загальної розбещеності Єгипту. Він зазнав різних спокус, але його відповідь завжди була твердою: “Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” (Бут.39:9). Якщо дбайливо зберігати в серці віру, вона стане своєрідним захистом для кожної душі (Виховання, c. [253-255]). ВХ 124.6