Відображаючи Христа

10 січня. Відтворений у нас Божественний образ

“Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець, ваш Небесний” (Матв.5:48). ВХ 12.1

Ідеал християнського характеру — уподібнитися до Христа. Наскільки досконалим був Син Людський у Своєму житті, настільки і Його послідовники мають бути досконалими в їхньому житті. Ісус у всьому залишався подібний до нас — Своїх братів. Він мав таке ж тіло, як ми, відчував голод, спрагу і втому. Він підтримував Свої сили їжею і сном. Він розділив долю людини і, разом з тим був непорочним Сином Божим. Він був Богом у тілі. Його характер має стати нашим характером. ВХ 12.2

Христос — це східці, які побачив уві сні Яків. Вони спиралися на землю, але верхньою частиною сягали воріт небесних — порога слави. Якби в цих східцях бракувало хоч одного щабля і вони не торкалися б землі, тоді ми були б приречені на загибель. Але Христос знаходить нас, де б ми не перебували. Він прийняв нашу природу і переміг, щоб ми прийнявши Його природу, також могли перемагати. “У подобі гріховного тіла” (Римл.8:3) Він жив безгрішним життям. Нині, завдяки Своїй божественності, Він перебуває на небесному престолі, а Своєю людською природою — допомагає нам. Він запрошує нас вірою в Нього досягти слави Божого характеру. Отож, будемо досконалими, як “досконалий Отець наш небесний!” ВХ 12.3

Ісус показав, у чому полягає праведність, і вказав на Бога, як на її Джерело. Тепер Він звертає увагу на практичні обов'язки. Роздаючи милостиню, молячись і перебуваючи в пості, — говорить Він, — не намагайтесь привернути увагу до себе, не шукайте похвали. Будьте щирими, коли робите добро бідним і стражденним. Нехай у молитві душа спілкується з Богом. Під час посту не ходіть з похиленою головою і серцем, сповненим егоїстичних думок... Лише той, хто повністю віддає себе Богові, є найкращим Його слугою. Через спілкування з Богом люди стають Його співучасниками, являючи Його характер оточенню. ВХ 12.4

Служіння, що виконується від щирого серця, має велику нагороду. “Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”. Життя, котрим ми живемо по благодаті Христа, удосконалює наш характер. Душа отримує раніше втрачену красу, з'являються риси, притаманні Христові, і божественний образ відтворюється в нас. На обличчях чоловіків і жінок, які живуть і працюють з Богом, відображається небесний мир. Вони оточені небесною атмосферою. Для цих душ вже настало Царство Боже. Вони сповнені радістю Христа, радістю від усвідомлення того, що стали благословенням для людства. Вони удостоєні честі бути прийнятими на служіння Господеві; їм довірено виконувати роботу в Його Ім'я (Христос — надія світу, c. [311-312]). ВХ 12.5