Відображаючи Христа

9 січня. Христос перекинув міст над прірвою

“Так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Йоан.3:16). ВХ 11.1

Гріх бере свій початок від егоїзму. Люцифер, сяючий херувим, бажав бути першим на Небі. Він намагався здобути владу над небесними істотами, щоб таким чином віддалити їх від Творця і змусити поклонятися йому, Люциферові. Тому він представив їм Бога у фальшивому світлі, звинувачуючи Його у прагненні до самозвеличення. Усі свої порочні нахили він намагався приписати люблячому Творцеві. Через те він ввів в оману і ангелів і людей, допровадивши їх до сумнівів у Божому Слові та недовіри до Його доброти. Оскільки Бог сповнений незвичайної величі, а сутність Його — у справедливості, сатана спонукав людей вважати Бога жорстоким і непрощаючим. Так йому вдалося ошукати людей і привернути їх на свій бік, підбуривши повстати проти Бога. Внаслідок цього прийшла у світ ніч горя і страждання. ВХ 11.2

Втративши правильне уявлення про Бога, земля поринула в духовний морок. Щоб розігнати темряву і щоб світ міг знову навернутися до Бога, необхідно було зламати оманливий вплив сатани. Цього не можна було зробити силою. Застосування сили суперечить принципам Божого правління. Він бажає лише служіння любові, а до любові примусити неможливо; її не можна завоювати з допомогою сили чи влади. Тільки любов'ю викликається любов. Знати Бога — означає любити Його. Тому необхідно було явити характер Божий, який протилежний характеру сатани. Це могла зробити лише одна Істота в усьому Всесвіті. Тільки Той, Хто знав висоту і глибину Божої любові, міг відкрити її світові. Над землею, яка поринула в темну ніч гріха, повинно було зійти “Сонце Правди та лікування в променях Його” (Мал.4:2). ВХ 11.3

План нашого викуплення визрів задовго до гріхопадіння Адама. Він був “об'явленням таємниці, що від вічних часів була замовчана” (Римл.16:25). У Ньому розкриті принципи, котрі споконвіку були основою Божого престолу. Від самого початку Бог і Христос знали про відступництво сатани і падіння людини через оманливу силу відступника. Бог не визначив наперед існування гріха, але передбачив його виникнення і подбав про те, щоб дати відсіч цій страхітливій катастрофі... ВХ 11.4

Оскільки Ісус прийшов і жив серед нас, ми знаємо, що Богові відомі наші випробування і Він співчуває нам у нашому горі. Сини і дочки Адама могли переконатися, що Творець є Другом грішників, тому що в кожному благодатному уроці, у кожній радісній обітниці, у кожному вияві любові, — в усьому, що зробив Спаситель на землі, ми бачимо, що “з нами Бог” (Христос — надія світу, c. [21-22]). ВХ 11.5