Відображаючи Христа

22 березня. Вражений любов'ю Божою

“Я був у дусі Господнього дня” (Об'явл.1:10). ВХ 87.1

Господнім днем, про який згадує Йоан, була субота — день відпочинку Єгови після великих діл творіння. Він поблагословив, освятив і Сам відпочивав у цей день. На острові Патмос Йоан так само свято дотримував суботи, як і тоді, коли жив серед людей і проповідував цього дня. Голе каміння острова нагадувало йому скелястий Хорив, де Бог проголосив народові Свій Закон, говорячи: “Пам'ятай день суботній, щоб святити його!” (Вих.20:8). ВХ 87.2

Божий Син промовляв до Мойсея з вершини гори. Бог зробив скелі Своєю святинею, а віковічні гори були Його храмом. Божественний Законодавець зійшов на скелясту гору, щоб проголосити Свій Закон перед усім народом і величним лякаючим проявом Своєї сили і слави застерегти від порушення Його Заповідей. Голосом, подібним до найгучнішої сурми, Бог проголосив Свій Закон серед громів, блискавок і густої пелени хмар, що вкривала вершину гори. Закон Єгови — незмінний; скрижалі, на яких Він написав цей Закон, були з твердого каменю, що символізувало незмінність Його Заповідей. Скелястий Хорив став священним місцем для всіх, хто любить і шанує Божий Закон. ВХ 87.3

Коли Йоан розмірковував про події на Хориві, на нього зійшов Дух Того, Хто освятив сьомий день. Він думав про гріх, який учинив Адам, порушивши божественний Закон, а також про жахливі наслідки цього переступу. Безмежна любов Бога, виявлена в жертві Його Сина для викуплення гинучого людства, здавалася надто великою, щоб її можна було висловити людською мовою. Змальовуючи цю любов у своєму Посланні, він закликає Церкву і світ оцінити її. “Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими: світ нас не знає тому, що Його не пізнав” (1Йоан.3:1). ВХ 87.4

Для Йоана було таємницею те, що Бог міг віддати Свого Сина на смерть за бунтівну людину. І він був украй вражений, що План спасіння, за який Небо заплатило таку величезну ціну, буде відкинутий тими, задля кого була принесена ця безмежна жертва... ВХ 87.5

Грішити проти Бога, протиставляючи зіпсовану людську волю волі Творця — не дріб'язкова справа. Послух Божим Заповідям якнайкраще відповідає інтересам людини вже в цьому світі. І, звичайно ж, покора Богові, збереження миру з Ним, служать її вічним інтересам... Бог створив людину морально вільною істотою, наділивши її правом вибору. Нагорода вічного життя, повнота вічної слави обіцяні тим, хто чинить Божу волю (Освячене життя, c. [74-76]). ВХ 87.6