Відображаючи Христа

4 лютого. Правдиві послідовники слухняні Божому законові

“Гріх — то беззаконня” (1Йоан.3:4). ВХ 39.1

Бажання визнавати легку релігію, яка не потребує зусиль, самозречення і відмови від безумства світу, призвело до виникнення популярного вчення про те, що достатньо віри, самої лише віри; але що говорить Слово Боже? Апостол Яків пише: “Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але не має діл? Чи може ця віра спасти його?... Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що віра без діл мертва? Чи Авраам, отець наш, — не ділами виправдався, коли поклав Ісаака, сина свого на жертівник? Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла досконалості? ...Отож, чи бачите, що ділами людина виправдовується, а не тільки вірою?” (Яков.2:14-24). ВХ 39.2

Свідчення Слова Божого спрямоване проти будь-якого фальшивого вчення про віру без діл. Віра, що претендує на прихильність Небес і не бажає виконувати умов, завдяки яким може бути дарована милість — це не віра, а самовпевненість, тому що справжня віра грунтується на обітницях і постановах Святого Письма... ВХ 39.3

Свідомий гріх примушує замовкнути викривальний голос Духа та розділяє душу з Богом. “Гріх є беззаконня” і “всякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його” (1Йоан.3:6). Йоан, котрий у своїх листах так багато пише про любов, без вагань викриває справжній характер тих, котрі, претендуючи на святість, порушують Божий Закон. “Хто каже: ‘Я пізнав Його’, а не виконує Заповідей, той неправдомовець, і немає в ньому правди! А хто виконує Слово Його, в тому справді любов Божа досконала” (1Йоан.2:4-5). ВХ 39.4

Ось як перевіряється віра кожної людини. Ми не можемо вважати святою людину, яка не відповідає єдиному на небі і землі Божому мірилу святості. Якщо люди не відчувають відповідальності перед моральним Законом, знецінюють та применшують хоча б одну із його Заповідей, залучаючи до цього й інших, то вони не мають жодної вартості в очах Божих, і ми можемо бути впевненими, що їхні претензії безпідставні. ВХ 39.5

Хто каже, що він без гріха, доводить цим, що насправді далекий від святості. Така людина не має справжнього уявлення про чистоту і святість Бога, а також про те, якими повинні бути люди, що перебувають в гармонії з Його характером. Оскільки така людина не має справжнього уявлення про чистоту і красу характеру Ісуса та про шкідливість і згубність гріха, вона вважає себе святою (Велика боротьба, c. 442-444). ВХ 39.6

Саме праведність, яка знайшла своє відображення в житті Ісуса, робила Його відмінним від світу (Погляд угору, с. [303]). ВХ 39.7