Відображаючи Христа

4 листопада. Непохитність Ноя

“І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм. Але Ной знайшов милість у Господніх очах” (Бут.6:6, 8). ВХ 350.1

Світ повстав проти Божої справедливості та Його Закону: до Ноя люди ставилися як до фанатика. Спокушаючи Єву до непослуху Богові, сатана сказав їй: “Не вмрете!” (Бут.3:4). “Божі погрози, — запевняли допотопні лжепроповідники, — дані з метою налякати вас; вони ніколи не сповняться. Вам нема чого боятися. Бог ніколи не зруйнує світ і не покарає істот, яких Сам створив”... Через те люди не впокорили своїх сердець перед Богом, а продовжували жиги в непослусі й нечесті, як ніби Бог не застерігав їх через Свого слугу. ВХ 350.2

Але Ной залишався непохитним, наче скеля під час бурі. Хоч він жив серед суцільного морального занепаду і нечестя, однак, незважаючи на загальне презирство і глузування, розпусту і непослух, зберігав святість, чесність, непохитну вірність. Не дивлячись на те, що оточуючий світ ігнорував Бога і потурав усім видам марнотратства, яке призводило до насильства та злочинів, вірний проповідник праведності проголошував своїм сучасникам що світ буде знищений водами потопу через безмірне нечестя мешканців Землі. Він закликав їх покаятися, повірити і знайти захист у ковчезі. ВХ 350.3

Вістка, яку Ной передавав людям, була для нього реальністю. Серед презирства та глузувань світу він був незламним Божим свідком. Його тихість і праведність різко контрастували з поширеними тоді жахливими злочинами, інтригами, насильством. У його словах відчувалася сила, бо устами Свого слуги говорив Сам Бог. Зв'язок із Господом давав йому безмежну силу. Урочиста пересторога до сучасників Ноя про події, які згідно з людським мисленням видавалися неможливими, звучала 120 років. Декого з людей це дуже схвилювало. Вони звернули увагу на слова попередження, але оскільки більшість навколо них глузували і глумилися, то й вони сповнялися таким же духом: відкидали запрошення милості, відмовлялися від будь-яких змін і незабаром опинялися серед найбільш запеклих та нахабних глузіїв. Ніхто так глибоко не занурюється в нечестя і не заходить так далеко у гріхах, як люди, котрі отримали світло, однак протистали Божій істині... Якою ж щирою була віра Ноя серед невірства зухвалого світу ... Він подав світові приклад віри в Божі слова (Ознаки часу, 1 квітня 1886 р.). ВХ 350.4