Відображаючи Христа

3 листопада. Проповідник праведності

“І, як було за днів Ноя, так буде і в дні Сина Людського: їли, пили, женились, заміж виходили, до того дня, коли Ной увійшов у ковчег; і прийшов потоп та погубив усіх” (Лука 17:26-27). ВХ 349.1

За своєю природою гріх має здатність поширюватися і зростати. Від часу гріхопадіння Адама та Єви він, як заразна хвороба, розповсюджувався від покоління до покоління. Хоча світ на той час існував зовсім недовго, однак гріх вельми намножився. Ненависть до Божого Закону і, як наслідок, ненависть до всього доброго охопила світ. Бог, Котрий створив людину і щедрою рукою посилав їй Свої рясні благословення, був зганьблений створеними Ним істотами, відкинутий споживачами Його дарів. Однак, хоч грішна людина й забула свого доброго Подателя, Бог не забув Свого творіння. Він посилав не тільки “із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця людей” (Дії 14:17), але й передавав вістку застереження і благання. Людині повністю було відкрито її нечестя й наслідки порушення Божого Закону. ВХ 349.2

За днів Ноя нечестя світу настільки зросло, що Бог не міг більше терпіти його... Проте Він жалів людей, тому у Своїй любові передбачив захист тим, котрі захочуть прийняти Його. Він дав Ноєві вістку, аби той передав її людям: “Не буде Мій Дух зневажатись в людині навіки” (Бут.6:3)... Божий Дух продовжував застерігати бунтівників, аж доки не надійшов призначений час, коли Ной зі своєю сім'єю увійшов до ковчегу і Божу рука зачинила за ними двері. Милість зійшла із золотого престолу і більше не заступалася за грішника. ВХ 349.3

Тогочасні люди не були в повному розумінні язичниками-ідолопоклонниками. Чимало з них мали пізнання про Бога та Його Закон; але вони не тільки самі відкидали вістку істинного проповідника праведності, але й перешкоджали іншим слухатися Бога. Для кожної людини рано чи пізно надходить день випробування і прийняття рішення. Тогочасне покоління мало можливості та перевага, доки Ной застерігав про прийдешнє знищення; проте люди віддавали свій розум сатані, а не Богові, і диявол ошукав їх, як колись наших прабатьків. Він огорнув їх темрявою й оманою, закрив від них світло й істину; вони сподобали і прийняли його вигадки, оскільки вони повністю відповідали їхньому розбещеному життю; тому істина була відкинута ними як омана. Люди віддали перевагу неправді (Ознаки часу, 1 квітня 1886 р.). ВХ 349.4