Відображаючи Христа

4 жовтня. Тільки Бог може відновити серце

“Бо то Бог викликає у вас і бажання і дії за вподобанням” (Филп.2:13). ВХ 314.1

Ми повинні значно краще розуміти питання, навколо яких точиться боротьба в нашому житті. Нам необхідно повніше усвідомлювати цінність даних нам Богом істин для останнього часу та небезпеку відхилення від них під впливом великого ошуканця. ВХ 314.2

Безмежна цінність Жертви, необхідної для нашого викуплення, свідчить про те. що гріх — це величезне зло. Через гріх порушилася діяльність усього людського організму; його розум спотворився, а уява опоганилася. Гріх принизив благородні риси душі. Зовнішні спокуси знаходять відповідний відклик у серці, і ноги непомітно звертають на лиху дорогу... ВХ 314.3

Оскільки Жертва, що принесена задля нас. була всеосяжною, то й відновлення від опоганення гріхом також має бути всеосяжним. Закон не виправдає жодного нечестивого вчинку. Жодна неправда не уникне осудження. Життя Христа було досконалим дотриманням кожної вимоги Закону (Йоан.15:10). Однак Він заохочує нас: “Звершуйте ваше спасіння” (Филп.2:12). ВХ 314.4

Неможливо невеликими епізодичними зусиллями викорінити зло і змінити характер... Боротьба за перемогу над своїм “я”, за святість і Небеса триває протягом всього життя. Без постійних зусиль та активного духовного життя не може бути прогресу, і вінець переможця стане недосяжним. ВХ 314.5

Одним із найпереконливіших доказів того, що людина колись втратила своє високе становище, є той факт, що їй надто важко повернутися назад. Таке повернення досягається лише тяжкою постійною боротьбою на кожному відтинку дороги. Миттєвим вольовим рішенням людина може опинитися в полоні зла, але потрібно значно більше зусиль, аніж миттєва дія волі, щоб розірвати ці пута і досягти більш піднесеного святого життя. Можна поставити перед собою мету і розпочати роботу, але для її здійснення необхідно вельми багато зусиль, часу, наполегливості, терпіння і жертовності. ВХ 314.6

Підвладні багатьом спокусам, ми повинні наполегливо боротися і перемагати... Освячення апостола Павла стало результатом постійної боротьби із самим собою. Він сказав: “Я щодень умираю” (1Кор.15:31). Його воля і бажання щоднини опиралися обов'язку та Божій волі. Однак він не потакав своїм нахилам, натомість виконував Божу волю, розпинаючи власну природу. Крок за кроком Бог провадить Свій народ до Неба (Свідоцтва для Церкви, т. 8, c. [312-313]). ВХ 314.7