Відображаючи Христа

27 вересня. Радість від добре обдуманої мови

“Радість людині — у відповіді її уст, а слово вчасно сказане — яке воно добре!” (Прип.15:23). ВХ 307.1

“Слово вчасно сказане — яке воно добре!”. Душі гинуть від браку особистих зусиль... ВХ 307.2

Усі, хто щодня присвячує себе Богові, повинні представляти релігію в яскравому, привабливому світлі. Ми не маємо права зневажати нашого Господа, сумуючи через випробування, які здаються нам надто важкими. Усі випробування, прийняті в якості наших вчителів, принесуть радість. Релігійне життя буде піднесеним, благородним; воно поширюватиме пахощі добрих слів та вчинків... Бог бажає, аби кожна душа справляла перемоги під охороною всемогутнього Відкупителя. ВХ 307.3

Псалмист говорить: “Дайте Господу славу імені Його.,. Вклоніться Господу в дивній святині Його” (Псал.29:2), “Славте пам'ять святині Його!” (Псал.30:5). ВХ 307.4

У славному благословенні, дарованому нам Небесним Отцем, ми можемо чітко бачити численні докази безмежної любові та ніжної. турботи, яка перевершує навіть співчуття матері до її свавільної дитини. Вивчаючи божественний характер у світлі хреста, ми бачимо милість, ніжність, прощення, поєднані зі справедливістю. Разом з Йоаном ми вигукуємо: “Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими; і ними ми є!” (1Йоан.3:1). ВХ 307.5

Ми бачимо на тілі Царя Всесвіту сліди страждань, перенесених задля примирення людини з Богом і Бога з людиною. Незрівнянна милість відкриває нам безмежного Отця, Котрий перебуває в неприступному світлі, проте приймає нас через заслуги Свого Сина. На хмарі помсти, яка загрожувала лише бідою та відчаєм, у світлі, що відбивається від хреста, видно Божий напис: “Живи, грішнику, живи! Розкаяні віруючі душі, живіть! Я заплатив за вас викупі” ВХ 307.6

Ми повинні зібратися біля підніжжя хреста. Ісус, і притому розіп'ятий, повинен бути темою наших роздумів, розмов і найкращих почуттів. Нам слід проводити особливі служіння подяки з метою нагадування про всі Божі дари та висловлення подяки Йому за велику любов, і нашої готовності усе довірити Руці, котра була прибита за нас до хреста... Ми повинні вивчити мову і пісні Сіону. Таємниця і слава хреста відкриє нам цінність людини; і тоді ми побачимо й усвідомимо важливість праці для ближніх, зможемо піднестись до Божого престолу. (Південний сторож, 7 березня 1905 р.). ВХ 307.7