Відображаючи Христа

26 вересня. Нікого не обмовляйте

“Горе світові від спокус, бо мусять прийти спокуси; однак горе тій людині, через котру спокуси приходять” (Матв.18:7). ВХ 306.1

Передусім осудження впливає на того, хто його висловлює. Кожен з нас повинен особисто удосконалювати свою мову. Ні про кого не слід говорити погано. ВХ 306.2

“І коли права рука твоя спокутує тебе, — відітни її й кинь геть від себе, бо краще тобі, щоб загинув один з членів твоїх, а не все тіло вкинуте було в пекло” (Матв.5:30) ВХ 306.3

Можливо, ми виношуємо якісь гріхи або вади, які так само дорогі нам, як наші руки чи ноги. Однак їх все одно потрібно назавжди відтяти від себе. Наші гріхи не повинні справляти впливу на інших... ВХ 306.4

Серед членів Церкви потрібно здійснити величезну роботу. Хто не покликаний на суспільне служіння, може чинити чимало добра у своїй домашній церкві, розважливо наставляючи інших. Талант мови слід застосовувати для прославляння Бога. Проте часто він використовується для розповсюдження лихих пліток. Це засмучує Святого Духа. Тож пам'ятаймо, що ми маємо Спасителя, Котрий запрошує нас прийти до Нього з усіма нашими тягарями. Він дасть нам Свій мир і влаштує усе, що видається нам заплутаним. “Прийдіть до Мене, всі знеможені та обтяжені, — і Я заспокою вас!” (Матв.11:28). ВХ 306.5

Нехай ті, котрі звикли постійно скаржитися і критикувати... від цієї хвилини пообіцяють з Божою допомогою не говорити недобрих слів на братів та сестер, але з усім, що бентежить, приходити до Господа в молитві і слухатися Його повчань щодо тих випадків, коли наші брати допускають помилки. Кожний член Церкви у своєму повсякденному житті може поводитися зразково, бути настільки обачним і обережним у словах, таким добрим і співчутливим, що всі побачать в ньому людину, яка любить Бога і має Його страх. Такий християнин матиме добрий вплив на оточуючих. ВХ 306.6

Всі ми часто грішимо і помиляємося. Тож приходьмо до Господа з покаянням і сповіданням! Ідучи до Господнього дому, щоб узяти участь в служінні Богові, намагаймося, наскільки це можливо, викорінити усяке зло. Схиляючись перед братом, щоб обмити йому ноги, запитайте себе: “Чи не маю у своєму серці чогось такого, що розділяє мене з ним? Чи не вчинив, бува, чи не сказав я чогось такого, що робить нас чужими?” Якщо так, то щиро визнайте свою провину. Тоді ваші серця з'єднаються і Господь вас рясно благословить. (Рукопис 102, 1904 р.). ВХ 306.7