Відображаючи Христа

18 вересня. Основа прощення

“Далекий Господь від нечестивих, але справедливих молитву Він чує” (Прип.15:29). ВХ 295.1

Усім, що маємо ми, завдячуємо дарованій Богом благодаті. Благодать Заповіту утверджує наше усиновлення. Благодать, дана через Спасителя, здійснює наше викуплення, відродження і дає можливість стати співспадкоємцям Христа. Тож нехай ця милосердна благодать відкриється й іншим! ВХ 295.2

Не дозволяйте тим, котрі спотикнулися, занепасти духом. Не допускайте, щоб вас охопило фарисейське жорстокосердя і ви завдали болю вашому братові. Не допускайте саркастичних глузувань у вашому серці чи розумі. Нехай у вашому голосі не буде й натяку на презирство. Якщо ви дозволите собі “зірватися” у слові або якщо своєю поведінкою продемонструєте байдужість до того, хто згрішив, чи виявите підозріння або недовіру до нього, тоді ви можете безповоротно втратити людину, яка потребує спасіння. Тому, хто схибив, потрібен брат із серцем, подібним до серця Старшого Брата, — серцем, сповненим співчуття і тому здатним торкнутися серця грішника. Дайте йому відчути співчуття і підтримку сильної руки, лагідно запросіть приєднатися до молитви. Бог може благословити ваші стосунки, адже молитва об'єднує нас із Богом і один з одним. Молитва привертає на наш бік Ісуса і додає слабкій, мінливій душі нових сил для боротьби зі світом, власним тілом і дияволом. Молитва допомагає відбивати атаки сатани. ВХ 295.3

Коли відводимо свій погляд від людської недосконалості й зосереджуємося на Ісусі, тоді Бог перетворює наш характер. Дух Христа здійснює Свою роботу в серці і приводить його у відповідність зі Своєю подобою. Нехай ваші зусилля будуть скеровані на піднесення та прославлення Ісуса. Нехай ваш погляд буде звернений на Божого Агнця, “Котрий на Себе гріх світу бере” (Йоан.1:29). Докладаючи зусиль для підтримки того, хто спотикнувся, пам'ятайте: “Хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерті та безліч гріхів покриває” (Яков.5:20). ВХ 295.4

“Коли ж не будете прощати людям провин їхніх, то й Отець ваш Небесний не простить провин ваших” (Матв.6:15). Ніщо не може виправдати злопам'ятності. Хто не виявляє милосердя до інших, той доводить, що він сам не є співучасником милосердної Божої благодаті. Завдяки Божому прощенню серце грішника наближується до великого серця Безмежної Любові. Потік божественного співчуття проникає в його душу, а через нього — до інших. Делікатність та милосердя, виявлені Христом у Його дорогоцінному житті, прикрасять тих, хто поділяє Його благодать... ВХ 295.5

Ми отримуємо прощення не тому, що самі прощаємо, але коли ми прощаємо. В основі справжнього прощення лежить незаслужена Божа любов; а наше ставлення до ближніх завжди красномовно свідчить, чи зробили ми цю любов своєю власною. (Наочні уроки Христа, c. [250-251]). ВХ 296.1