Відображаючи Христа

17 вересня. Послух — плід віри

“А тепер, якщо справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Моєю власністю більше від усіх народів, бо вся земля — Моя” (Вих.19:5). ВХ 294.1

Послух, тобто служіння і вірність, засновані на любові, є вірною ознакою того, що ми належимо Христові. Святе Письмо свідчить: “Бо то любов до Бога, коли ми виконуємо Його Заповіді” (1Йоан.5:3). “Хто говорить: ‘Я пізнав Його’, а Заповідей Його не виконує, той неправдомовець і немає у ньому правди” (1Йоан.2:4). Віра не звільняє людину від послуху. Навпаки, віра і тільки віра робить нас причетними до благодаті Христової, яка дає силу для послуху. ВХ 294.2

Ми не заслуговуємо спасіння своїм послухом. Бог дає спасіння даром, і воно приймається вірою. Проте послух — це плід віри (1Йоан.3:5-6). Це є справжнім випробуванням віри. Якщо ми перебуваємо в Христі, якщо любов Божа живе в нас, тоді наші почуття, думки, наміри та вчинки будуть узгоджені з волею Бога, висловленою у Заповідях Його святого Закону (1Йоан.3:7). Мірилом праведності є святий Божий Закон, що складається із Десяти Заповідей, проголошених на Синаї. ВХ 294.3

Так звана віра в Христа, яка нібито звільняє людину від необхідності послуху Богові, насправді не є вірою, а самовпевненістю. “Благодаттю ви спасені через віру” (Ефес.2:8). Але “віра без діл мертва” (Яков.2:17). Ще до того, як прийшов на Землю, Ісус сказав про Себе: “Я бажаю виконати волю Твою, Боже Мій, і Закон Твій у Мене в серці” (Псал.40:8). А незадовго до Свого вознесіння на небо Він знову проголосив: “Я зберіг Заповіді Свого Отця і перебуваю в любові Його” (Йоан.15:10), (1Йоан.2:3, 6). “Тому що й Христос постраждав, залишивши нам приклад, щоб ми йшли Його слідами” (1Петр.2:21). Вічне життя може бути дароване сьогодні за такої самої умови, як і тоді, коли наші прабатьки згрішили у раю, а саме: повне підкорення Божому Закону і досконала праведність. Якби вічне життя було дароване на якійсь іншій умові, то щастя всього Всесвіту було б під загрозою; тоді постійно залишалися б відчиненими двері для гріха, а разом з ним — для горя і страждань... ВХ 294.4

Чим сильніше ми відчуватимемо потребу в Господеві й у Слові Божому, тим більш величним буде наше уявлення про Його характер і тим повніше ми будемо відображати Його образ. (Дорога до Христа, c. 46, 47). ВХ 294.5