Відображаючи Христа

257/366

13 вересня. Що може зробити щедрість

“Дехто щедро дає, та ще додається йому... Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, — напоєний буде і він” (Прип.11:24-25). ВХ 289.1

Багато людей не заздрять долі стародавнього Божого Ізраїлю, котрий, окрім щедрих річних пожертвувань, мусив систематично віддавати Богові Його частку. Премудрий Бог краще знає, який принцип пожертвувань відповідає Його задумам, тому дав Своєму народові відповідні вказівки. Завжди виявлялося, що дев'ять десятих чомусь для людей більші, ніж десять десятих. Ті, котрі сподівалися збільшити маєток за рахунок Божої частки або жертвували Йому лише убоге: кульгаве, сліпе чи хворе, як наслідок неодмінно зазнавали збитків. ВХ 289.2

Невидиме Провидіння завжди присутнє в людських справах. Божа Правиця може давати або процвітання, або бідність. Часом Господь утримує блага від одного і благословляє ними іншого. Усе це необхідно, аби перевірити, випробувати людей та виявити, що в людини на серці. Він допускає, щоб одного з братів спіткало нещастя, і в той же час дає благополуччя іншим, аби пересвідчитись, чи мають останні страх Божий, чи виконують визначений для них у Його Слові обов'язок, а саме: любити свого ближнього, як самого себе, і допомагати своєму збанкрутілому, нужденному братові, виходячи тільки з любові до добра. Щедрість і доброчинність від початку були задумані Богом задля того, щоб серця людських синів залишалися ніжними і співчутливими, а також щоб викликати в них зацікавленість і співчуття один до одного за прикладом Господа, Котрий “збіднів ради нас, щоб ми збагатились Його вбогістю” (2Кор.8:9). Закон про десятину був заснований на вічних принципах і мав стати благословенням. ВХ 289.3

Систематичні пожертвування Бог запровадив для профілактики найбільшого зла — зажерливості (Свідоцтва для Церкви, т. 3, c. [546-547]). ВХ 289.4

До Господньої Скарбниці повинні постійно “текти” маленькі струмочки дарів милосердя. Боже Провидіння сягає далеко вперед, рухаючись набагато швидше, ніж наша щедрість (Служіння доброчинності, c. [268]). ВХ 289.5

Коли у словах і вчинках віруючих відображається благодать Христа, на тих, котрі перебувають у темряві, засяє світло; бо коли уста прославлятимуть Бога, рука буде простягнута з даром для допомоги нужденним. ВХ 289.6

Ми читаємо, що в день П'ятдесятниці, коли Святий Дух зійшов на учнів, ніхто з них не сказав, що володіє чимось, що належить особисто йому. Усе, чим вони володіли, призначалося для звершення загальної справи. Протягом одного дня були навернені тисячі людей. Коли цей же Дух вплине на віруючих сьогодні і вони повернуть Богові усе, що Йому належить, з такою ж щедрістю, тоді буде здійснене величезне і вельми результативне служіння. (Служіння доброчинності, c. [268]). ВХ 290.1