Відображаючи Христа

11 вересня. Удовина лепта

“І сказав Він: ‘Істинно кажу вам, що ця бідна вдова поклала більше за всіх!’” (Лука 21:3). ВХ 287.1

Убога вдовиця, яка поклала до скарбниці Господньої лише дві лепти, виявила цим свою любов, віру та щедрість. Вона віддала усе, що мала, довіривши Богові турботу про майбутнє. Того дня Спаситель назвав її малий дар найбільшим. Цінність дару вимірювалася не його величиною, а чистотою спонукань, з якими він був принесений. ВХ 287.2

Боже благословення, висловлене над цим щирим пожертвуванням, принесло великі плоди. Удовина лепта уподібнилася до крихітного струмочка, що протікає через віки, розширюючись і поглиблюючись на шляху, полегшуючи ярмо нужденним та сприяючи поширенню істини в багатьох напрямках. ВХ 287.3

Цей невеличкий дар справив вплив на тисячі сердець в кожному поколінні і в кожній країні. В результаті, до скарбниці Господа потекли незліченні дари від щедрих, самовідданих бідняків. Приклад вдови спонукав до добрих учинків тисячі егоїстичних людей і тих, що досі вагались, а також любителів задоволень; їхні дари набагато збільшили цінність її дару. ВХ 287.4

Щедрість — це обов'язок, яким жодним чином не можна нехтувати; однак ні багатий, ні бідний ані На мить не повинен допустити думки, що його пожертва Богові може викупиш вади нехристиянського характеру. Великий апостол Павло стверджував: “І якщо роздам усе своє майно, і віддам тіло своє на спалення, а не маю любові, то нема мені з того ніякої користі!” (1Кор.13:3). ВХ 287.5

І знову він вказує на плід справжньої любові: “любов довготерпелива, любов лагідна, любов не заздрить, любов не чваниться, не горда, не поводиться нечемно, не шукає свого, не роздратовується, не гнівлива, не радіє з несправедливості, а тішиться правдою, усе покриває, всьому вірить, завжди надіється, все терпить! Любов ніколи не перестає!” (1Кор.13:4-8). Якщо ми бажаємо бути прийнятими як послідовники Христа, то повинні приносити плоди Духа, бо наш Спаситель Сам проголошує: “По їхніх плодах ви пізнаєте їх” (Матв.7:16). ВХ 287.6

Господа очікує від нас дарів та жертв, виховуючи таким чином в нас щедрість. Він не залежить від людських засобів для підтримки Своєї справи. Устами псалмиста Він промовляє: “Бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір, Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені! ...бо Моя вся Вселенна й усе, що на ній!” (Псал.50:10-12). (Ознаки часу, 21 січня 1886 р.). ВХ 287.7