Відображаючи Христа

4 вересня. Найбільший у Царстві

“Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім” (Матв.18:4). ВХ 278.1

Щойно учні сперечалися, хто буде більшим у Царстві Небесному. Вони ніяк не могли дійти згоди. Кожний претендував на честь для себе. Жодний з учнів не мав правильної уяви про майбутні події і не міг вірно оцінити урочистість даної хвилини. Вони не були готові взяти участь у пасхальній вечері. ВХ 278.2

Христос дивився на них із сумом. Він знав, що Його чекають страждання, і любляче серце Спасителя розривалося від співчуття до них. На знак Своєї любові до учнів “налив Він води в умивальницю і почав обмивати їм ноги і витирати рушником, яким був підперезаний” (Йоан.13:5). Це був німий докір Христа учням... ВХ 278.3

“Коли ж Він обмив їм ноги і надів одежу Свою, то знову возліг і сказав їм: ‘Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Учителем і Господом, — і добре кажете, бо Я Той і є. Отже, коли Я, Господь і Учитель, обмив вам ноги, то і ви повинні один одному ноги мити. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам’” (Йоан.13:12-15). ВХ 278.4

Служіння покори містить хвилююче повчання. Христос показав, як важливо ходити в покорі перед Богом та усвідомлювати, що Він зробив для нас, віддавши Свого Сина. Христос знав, що учні ніколи не забудуть уроку покори. Виконавши найскромніший обов'язок, Він висловив учням найсуворішу догану. ВХ 278.5

У 18-му розділі Євангелія від Матвія міститься ще один урок покори. Ці уроки дані в Божому Слові для нашого виховання. Хто не бажає користуватися ними, не матиме виправдання. ВХ 278.6

“У той час учні підійшли до Ісуса, питаючи: ‘Хто більший у Царстві Небеснім?’ Ісус покликав дитину, поставив її посеред них і сказав: ‘Істинно кажу вам: якщо не навернетесь і не станете, як діти, — не увійдете в Царство Небесне! Отже, хто умалиться, як ця дитина, той і більший у Царстві Небеснім’” (Матв.18:1-4). ВХ 278.7

Багато людей не розуміють, що покора перед Богом забезпечує їм захист і ворог не зможе взяти над ними гору... Тільки тоді, коли ми, як слухняні діти, охоче сприймаємо повчання, Бог може використати нас для Своєї слави. (Рукопис 102, 1904 р.). ВХ 278.8