Відображаючи Христа

30 серпня. Радість служіння Христа

“Хто сіє щедро, пожне також щедро” (2Кор.9:6). ВХ 272.1

Під служінням слід розуміти працю, і ми покликані до такого служіння. Якщо хтось обирає життя самодогоджання, він ганьбить Бога. Мої брати і сестри, чи усвідомлюєте ви, як щороку тисячі й тисячі душ гинуть у гріхах, тому що на їхньому шляху не спалахнуло світло істини?.. ВХ 272.2

У нашому світі необхідно здійснити велику роботу. Люди повинні бути навернені не красномовством і звершенням чудес, а проповіддю про розп'ятого Христа. Навіщо зволікати з планами зробити світ кращим? Навіщо очікувати, що станеться щось надзвичайне і будуть винайдені якісь досконалі механізми? Яким би високим не було ваше становище, якщо ви працюєте в гармонії з ученням Спасителя, Він відкриється через вас і ваш вплив притягне до Нього нові душі. Він вшанує скромних, покірних, щирих Своїх служителів. У всьому, що робимо: працюємо в майстерні, на фермі чи офісі — ми повинні докладати зусиль у справі спасіння душ. ВХ 272.3

Потрібно сіяти при усіх водах, зберігаючи власні душі в Божій любові; потрібно працювати, доки день, використовуючи усі засоби, доручені нам для служіння Господу. Що б не робили наші руки, яку б жертву ми не були покликані принести, ми повинні діяти бадьоро, з радістю. Коли ми будемо сіяти при всіх водах, то зрозуміємо правдивість слів: “Хто сіє щедро, пожне також щедро”. ВХ 272.4

Ми всі зобов'язані вищій Божій благодаті. Благодать забезпечила наше викуплення, відродження, усиновлення і спадщину з Ісусом Христом. Нехай же ця благодать буде відкрита іншим. ВХ 272.5

Спаситель знаходить бажаючих змінитися Його силою і використовує їх для Своєї слави. Він вживає матеріал, повз який проходять інші, і працює в кожному, хто віддає себе Йому. Він із задоволенням бере безнадійний матеріал — тих, кого принизив і через кого діяв сатана, — і робить їх спільниками Своєї благодаті. Христос радіє, рятуючи таких від страждань і гніву, що спіткає непокірних. Він робить Своїх дітей посередниками в цій роботі, а її успіх приносить їм дорогоцінну нагороду навіть у цьому дочасному житті. ВХ 272.6

Але що можна зрівняти з тією радістю, котру вони відчують в останній великий день? (Рев'ю енд Геральд, 5 січня 1905 р.). ВХ 272.7