Відображаючи Христа

31 липня. Церква не падає

“І станеться в день той, останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більше опиратись на того, хто б'є їх,—й обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого. Рештки навернуться, рештки Якова, до Сильного Бога” (Ісая 10:20-21). ВХ 240.1

У видінні мені були показані дві армії, що вели жорстоку боротьбу. Одна армія змагалася піц прапорами, що мали світські відзнаки, інша — під закривавленим прапором Князя Еммануїла. Прапори часом волочилися по землі, коли група за групою з Господньої армії переходила на бік ворога, в той час, як ряд за рядом з армії ворога приєднувалися до народу, що дотримується Божих Заповідей. Ангел, що летів посеред неба, вкладав прапор Еммануїла до багатьох рук, у той час як могутній полководець гучним голосом проголошував: “Шикуйтеся! Нехай усі вірні Божим Заповідям і свідченню Христа займуть свої місця. Вийдіть з-посеред них і відділіться”... ВХ 240.2

Битва загострюється. Перемагає то одна, то інша сторона. Трапляється, що воїни хреста відступають, і це переважно буває, коли слабне прапороносець. Однак це лише уявний відступ. Насправді ж це тактичний хід з метою зайняти вигіднішу позицію. Знову чути радісні вигуки. Підіймається хвала Богові. Коли Христові воїни закріплюють прапор на мурах захопленої ворогом фортеці, ангельські голоси зливаються у співі. Вождь нашого спасіння командує битвою і посилає Своїм воїнам підмогу. Його могутня сила підбадьорює їх і вони сміливо наближаються до воріт фортеці. Він навчив їх досвідам праведності, коли крок за кроком провадив від перемоги до перемоги. ВХ 240.3

Нарешті перемога отримана. Армія під прапором, на котрому було написано “Заповіді Божі й Ісусова віра”, отримала славну перемогу (Свідоцтва, т. 8, c. [41]). ВХ 240.4

У нашому світі існує багато вчень. Кількість релігій сягає десятків тисяч, однак лише одна з них гідна надпису і печатки Бога. Ми повинні міцно триматися вічної Скелі... ВХ 240.5

Сатана продовжує творити свої спокусливі чудеса. Він буде виставляти свою силу як найвищу. Комусь буде видаватись, що Церква близька до падіння, однак цього не станеться. Вона стоятиме, хоча грішники на Сіоні будуть пересіяні, — полову відокремлять від дорогоцінного зерна. Це жахливе, проте неминуче випробування. Вірними, щирими, без вади, плями і лукавства в устах будуть визнані лише ті, хто переміг Кров'ю Агнця і словом свідчення свого. Ми повинні скинути з себе власну самоправедність і зодягнутися в праведність Христа (Вибрані вісті, кн. 2, с. [379-380]). ВХ 240.6