Відображаючи Христа

30 квітня. Ми повинні виявляти Христову любов і радість

“Бог же надії нехай сповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви силою Святого Духа збагатилися надією” (Римл.15:13). ВХ 133.1

Усі небесні джерела містяться у великому, безмежному дарі Святого Духа. Якщо потоки Його благодаті часом не досягають людей, то це відбувається не з вини Бога. Якби самі люди по-справжньому бажали отримати небесні багатства, тоді кожний був би сповнений Його Духом. Кожній людині дарована перевага бути живим руслом, яким Бог посилає світові скарби Своєї благодаті, безмежну любов Христа. Спаситель не має більшого бажання, аніж знайти таких посередників, які б відкрили світові Його Дух і характер. А світ не має більшої потреби, ніж виявлення любові Спасителя через людину. Небеса напружено очікують появи усе нових каналів, через які святий єлей міг би зрошувати людські серця, сповняючи їх радістю і благословеннями. ВХ 133.2

Христос зробив усе, аби Його Церква відродилася, стала світлом для світу, носієм слави Еммануїла. Він бажає оповити кожного християнина високою духовною атмосферою світла і миру; Він бажає, щоб ми відкрили іншим Його радість у своєму житті. ВХ 133.3

Вірною ознакою перебування Святого Духа в людині є потік небесної любові, що виходить від неї. Повнота божественної любові буде зливатися на всіх людей через посвячених послідовників Ісуса Христа. ВХ 133.4

Сонце Праведності несе “лікування в проміннях Його” (Мал.4:2), тому кожний правдивий послідовник Христа повинен поширювати такий вплив, який би приносив людям життя, мужність, надію і справжнє духовне зцілення. ВХ 133.5

Релігія Христа означає щось більше, аніж просте прощення гріхів; вона означає усунення наших провин та заповнення утвореної порожнечі дарами Святого Духа. Вона означає божественне освячення, радість у Господі. Вона звільняє серце від егоїзму, наповнюючи його присутністю Христа. Коли в душі пробуває Христос, людина здобуває чистоту і звільняється від пут гріха. Слава, повнота, завершеність євангельського плану втілюються в її житті. Прийняття Господа особистим Спасителем дарує людині сяйво досконалого миру, досконалої любові, постійної впевненості. Краса і чарівність характеру Христа, явлені в житті такої людини, свідчать про те, що Бог справді послав Свого Сина у світ, аби Він став Спасителем світу (Наочні уроки Христа, c. [419]). ВХ 133.6

Великим є мир у віруючих, бо вони мають радість у Святому Дусі. Віра дає мир, а уповання на Бога — радість (Свідоцтва для Церкви, т. 2, c. [319-320]). ВХ 133.7