Велика боротьба між Христом і Його ангелами та сатаною і його ангелами

Розділ 35. Завершення третьої вістки

Моя увага була звернута на той час, коли вістка третього ангела закінчувалася. Божа сила спочивала на Його народові. Вони виконали свою роботу й були приготовані до майбутньої години випробування. Вони отримали пізній дощ, або утіху від Господнього лиця, і живе свідчення поновилося. Останнє велике застереження сповіщалося всюди, викликаючи в жителів Землі, котрі не хотіли приймати його, роздратування й лють. ВБ58 167.1

Я бачила на Небі ангелів, що поспішали в різних напрямках. Із Землі повернувся ангел з приладом писаря на поясі та доповів Ісусові, що його робота виконана, святі перелічені й запечатані. Тоді я побачила, що Ісус, Котрий служив перед ковчегом із Десятьма Заповідями, кинув кадильницю. Він підніс Свої руки і гучним голосом промовив: “Звершилося!” Усе небесне військо склало свої вінці, у той час як Ісус урочисто сповістив: “Неправедний нехай далі чинить неправедність, і нечестивий хай ще опоганюється, а праведний нехай далі чинить праведність, і святий хай ще освячується”. ВБ58 167.2

Я бачила: тоді справа кожного була вирішена до життя або смерті. Ісус згладив гріхи Свого народу. Він прийняв Царство та здійснив примирення для підданих Свого Царства. Коли Ісус служив у Святині, над померлими праведниками здійснювався суд, а потім і над живими праведниками. Піддані Царства були визначені. Шлюб Агнця здійснився. Царство і велич царська під всім небом були дані Ісусові та спадкоємцям спасіння. Ісус мав правити як Цар царів і Господь господарів. ВБ58 168.1

Коли Ісус виходив зі Святого Святих, я чула дзвін дзвіночків на Його одязі; і коли Він залишив Святиню, темна хмара вкрила мешканців Землі. Більше не було Посередника між грішною людиною й зневаженим Богом. Поки Ісус стояв між Богом і грішником, на людей впливала стримуюча сила; але коли Господь залишив місце між людиною й Отцем, стримуючий вплив був усунений і сатана здобув владу над людьми. Кари не могли бути вилиті в той час, коли Ісус здійснював служіння у Святині. Проте як тільки Його робота там завершилася і заступництво припинилося, не було нічого, що стримувало б Божий гнів, тому він з люттю вибухає над беззахисною головою винуватого грішника, котрий знехтував спасінням і зненавидів викриття. У цей страшний час після завершення посередництва Ісуса святі жили перед очима святого Бога без Заступника. Справа кожного була вирішена, усі дорогоцінні душі були перераховані. Ісус на мить затримався у дверях Небесної Святині, і гріхи, висповідані в той час, поки Він перебував у Святому Святих, Господь поклав на призвідника гріха — диявола. Сатана повинен понести покарання за ці гріхи. ВБ58 168.2

Потім я побачила, як Ісус зняв Свій священицький одяг і зодягнувся у Свій царський одяг, а на Його голові було багато вінців — один вінець в іншому. Оточений сонмом ангелів, Він залишив Небо. На мешканців Землі злилися кари. Деякі хулили й проклинали Бога. Інші спішили до Божого народу і благали навчити їх, як уникнути Божих судів. Однак святі нічого не мали для них. Остання сльоза за грішників була пролита, остання сповнена душевного болю молитва була піднесена, останній тягар був понесений. Лагідний голос милості більше не буде запрошувати їх. Останнє застереження було дане. Коли святі й усе Небо були зацікавлені в їхньому спасінні, вони самі не виявляли до нього інтересу. Життя і смерть були запропоновані їм. Багато хто забажали мати життя, однак не доклали жодних зусиль, аби придбати його. Вони не обрали життя, і тепер не було викупної крові для очищення грішника. Не було співчутливого Спасителя, Який просив би за них, покликуючи: “Пощади, пощади грішника ще трохи!” Усе Небо об'єдналося з Ісусом, коли вони почули страшні слова: “Сповнилося. Звершилося”. План спасіння був завершений. Однак тільки небагато хто прийняв цей План. Коли ж ніжний голос милості замовк, страх і жах охопили нечестивих. Зі страхітливою виразністю вони почули: “Надто пізно! Надто пізно!” ВБ58 169.1

Ті, хто не цінував Божого Слова, кидалися назад і вперед. Вони блукали від моря до моря, від півночі до сходу в пошуках Господнього слова. Ангел сказав: “Та не знайдуть його. Ось дні настають, говорить Господь Бог, і голод пошлю Я на землю, не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова!” Чого б вони не віддали за одне слово Божого схвалення! Проте ні, вони й далі будуть голодувати і прагнути. День у день ці люди нехтували спасінням, оцінивши земні задоволення й багатства вище, ніж небесні цінності і скарби. Вони відкинули Ісуса, зневажали Його святих. Нечистий залишиться таким назавжди. ВБ58 169.2

Багато нечестивих, зазнавши кари, дуже розлютилися. Це було жахливе видовище. Батьки гірко дорікали своїм дітям, а діти — батькам, брати — сестрам, а сестри — братам. Усюди чулися голосні зойки: “Це ти завадив мені прийняти Істину, яка врятувала б мене від цієї жахливої години!” Люди з гіркою ненавистю звертаються до служителів і дорікають їм, говорячи: “Ви не застерегли нас. Ви сказали, весь світ навернеться, і кричали: ‘Мир, мир’, аби придушити будь-який острах. Ви не сказали нам про цю годину, а тих, хто попереджав, ви називали фанатиками й лихими людьми, які бажають погубити нас”. Але я бачила, що служителі не уникнули Божого гніву. Їхні страждання були вдесятеро більшими, ніж страждання їхнього народу. ВБ58 170.1

Див. Єзекіїля9:2—11; Даниїла 7:27; Осії 6:3; Амоса 8:11—13; Об'явлення 16 розд.; 17:14 ВБ58 170.2