Велика боротьба між Христом і Його ангелами та сатаною і його ангелами

Розділ 28. Вістка третього ангела

Коли завершилося служіння Ісуса у Святому й Він перейшов до Святого Святих і став перед ковчегом, що містить Божий Закон, тоді Він послав на Землю іншого могутнього ангела з третьою вісткою. Ісус уклав пергамент у руки ангела, і той, зійшовши на Землю у величі й силі, проголосив страшне попередження, найбільш жахливу загрозу, будь-коли дану людині. Метою цієї вістки було закликати Божих дітей до пильності, показати їм прийдешній час спокуси і скорботи. Ангел сказав: “Вони будуть утягнуті в рукопашний бій зі звіром та його образом, їхня єдина надія на вічне життя полягає в тому, щоб залишатися непохитними. Хоч їхньому життю загрожує небезпека, вони повинні міцно триматися Істини”. Третій ангел завершує свою вістку такими словами: “Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!” Повторивши ці слова, він указав на Небесну Святиню. Думки всіх, хто приймає цю вістку, звернені на Святе Святих, де Ісус стоїть перед ковчегом, здійснюючи Своє остаточне заступництво за всіх, для кого ще триває милість, а також для тих, хто через незнання порушив Божий Закон. Це примирення здійснюється як для померлих, так і для живих праведників. Ісус здійснює примирення для тих, хто помер, не отримавши світла про Божі Заповіді, хто грішив через незнання. ВБ58 137.1

Після того як Ісус відчинив двері у Святе Святих, було видно світло про суботу. Божий народ мав зазнати перевірки й випробування, подібно до того, як Бог випробовував дітей Ізраїлю в давнину, аби бачити, чи будуть вони дотримуватися Його Закону. Я бачила, як третій ангел вказував угору, показуючи розчарованим шлях до Святого Святих Небесної Святині. Вірою вони прямували за Ісусом у Святе Святих. Там знову знайшли Ісуса, і в них знову з'явилися радість та надія. Я бачила, як вони оглядалися назад, аналізуючи минуле й увесь свій шлях від проголошення вістки про Другий прихід Ісуса до закінчення часу в 1844 році. Божі діти побачили пояснення своєму розчаруванню, тому радість і впевненість знову надихнули їх. Третій ангел освітив минуле, теперішнє й майбутнє, і вони знають, що Бог справді вів їх у Своєму незбагненному Провидінні. ВБ58 138.1

Мені було показано, що останок пішов за Ісусом у Святе Святих, споглядав ковчег, престол благодаті і був зачарований їхньою славою. Ісус підняв кришку ковчега — і ось там були кам'яні скрижалі з написаними на них Десятьма Заповідями. Прослідкувавши поглядом живі письмена, вони з тремтінням відступили назад, коли серед Десятьох святих повелінь побачили Четверту Заповідь, оточену ореолом слави й освітлену більш яскравим світлом, ніж інші Дев'ять. Вони не знаходять там жодного повідомлення про те, що субота була скасована або замінена першим днем тижня. Вона проголошує те саме, що було сповіщене Божими вустами в урочистій страшній величі на горі, коли навкруги палахкотіли блискавки, гуркотів грім і вона була написана Його святим перстом на кам'яних скрижалях. “Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — субота для Господа, Бога твого”. Божі діти вражені, бачачи опіку, виявлену до Десяти Заповідей. Вони зауважують, що Заповіді знаходяться поблизу Єгови, осяяні і захищені Його святістю. Вони усвідомлюють, що зневажали Четверту Заповідь Десятіслів'я, святкуючи день, переданий їм язичниками і папством, замість освяченого Єговою дня. Вони упокорюються перед Богом і сумують через свої минулі гріхи. ВБ58 138.2

Я бачила: коли Ісус приносив Своєму Отцеві їхні визнання й молитви, у кадилі курився фіміам. Коли підносився фіміам, яскраве світло спочивало на Ісусі й престолі благодаті. Тоді щирі молільники, котрі стривожилися, виявивши себе порушниками Божого Закону, були благословенні, а їхні обличчя сяяли надією й радістю. Вони долучилися до роботи третього ангела, піднесли свої голоси і проголошували урочисте застереження. Спочатку тільки небагато хто прийняв вістку, але вони продовжували енергійно сповіщати застереження. Тоді я побачила, що багато людей прийняли вістку третього ангела та об'єднали свої голоси з першими глашатаями цього застереження. Вони славили Бога і звеличували Його дотриманням освяченого Ним дня спокою. ВБ58 139.1

Багато осіб, котрі прийняли третю вістку, не мали досвіду у двох попередніх вістках. Сатана розумів це і недоброзичливо дивився на них, бажаючи знищити їх. Але третій ангел указував на Святе Святих, і ті, хто пережили досвід попередніх вісток, показували їм шлях до Небесної Святині. Багато людей побачили досконалий ланцюг Істини в ангельських вістках та з радістю прийняли її. Вони сприймали їх почергово, вірою прямуючи за Ісусом у Небесну Святиню. Ці вістки були представлені мені як якір, що тримає корабель Церкви. Люди, які приймали і розуміли їх, захищені від багатьох обманів сатани. ВБ58 139.2

Після великого розчарування в 1844 році сатана і його ангели розгорнули активну діяльність, розставляючи сіті, аби похитнути віру Церкви. Вони діяли на розуми людей, котрі мали особистий досвід у цих вістках. Такі люди мали покірний вигляд. Вони змінили першу і другу вістки та вказували на їхнє виконання в майбутньому, у той час як інші вказували на далеке минуле, заявляючи, що вони вже виконалися. Ці особистості бентежили розум недосвідчених і підривали їхню віру. Деякі досліджували Біблію, прагнучи створити свою, не залежну від Церкви віру. Сатана тішився цим, оскільки знав, що людей, які розірвали зв'язок з якорем, він зможе піддати різним оманам і захопити вітрами вчень. Багато віруючих, котрі займали провідне місце в проголошенні першої і другої вісток, відреклися від них, тому в Церкві мали місце розділення й замішання. Тоді я побачила Уїльяма Міллера. Він виглядав розгубленим, зігнутим під тягарем скорботи і страждання за свій народ. Він бачив, що члени групи, в якій у 1844 році панували єдність і любов, втрачали любов та протистояли одне одному. Міллер бачив, що вони впадають в холодний відступницький стан. Горе виснажило його сили. Я бачила, як керівні мужі спостерігали за Уїльямом Міллером, побоюючись, що він прийме вістку третього ангела й Божі Заповіді. І коли він схилявся до небесного світла, ці люди складали плани, щоб відвернути його розум. Я бачила, що люди чинили на нього тиск, щоб утримати його розум у темряві і зберегти його вплив серед них. Нарешті Уїльям Міллер підніс свій голос проти світла з Неба. Він не прийняв вістки, яка б цілком пояснила його розчарування, пролила світло і славу на минуле, оживила його виснажені сили, осяяла надією й надихнула його прославляти Бога. Він покладався на людську мудрість замість Божественної, проте, будучи надломленим ревною працею у справі Свого Вчителя та старістю, ніс меншу відповідальність, ніж ті, які втримали його від Істини. Вони є відповідальними, на них лежить гріх. Якби Уїльям Міллер побачив світло третьої вістки, чимало з того, що здавалося йому темним і таємним, стало б зрозумілим. Оскільки його брати висловлювали таку глибоку любов і зацікавленість щодо нього, він вважав, що не зможе відірватися від них. Його серце було сприйнятливе до Істини, але він дивився на своїх братів. Вони опиралися їй. Чи міг він відокремитися від тих, хто стояв з ним пліч-о-пліч у проголошенні Приходу Ісуса? Він думав, що вони аж ніяк не зіб'ють його зі шляху. ВБ58 140.1

Бог допустив, щоб Міллер опинився під впливом сатани і дозволив смерті виявити свою владу над ним. Він сховав його в могилі від тих, які постійно відводили його від Бога. Мойсей припустився помилки в той час, коли збирався увійти до Обіцяного краю. Я бачила: коли Уїльям Міллер був близький до того, щоб увійти до небесного Ханаану, він також припустився помилки, дозволивши своєму впливові стати проти Істини. До цього його привели інші. Інші повинні будуть відповісти за це. Однак ангели оберігають дорогоцінний прах цього Божого слуги, і він вийде при звуці останньої труби. ВБ58 141.1

Див. Вихід 20:1—17; 31:18; 1Солунян 4:16; Об'явлення 14:9 ВБ58 141.2