Велика боротьба між Христом і Його ангелами та сатаною і його ангелами

Розділ 25. Адвентистський рух, представлений у видінні

Я бачила багато груп, які ніби були зв'язані узами. Багато хто в цих групах перебував у повній темряві. Їхні очі були звернені до землі, і, здавалося, не було жодного зв'язку між ними й Ісусом. Серед усіх цих різних груп я бачила окремих людей, обличчя яких сяяли й очі були звернені до неба, їм були даровані промені світла від Ісуса, подібні до променів сонця. Ангел наказав мені подивитися уважно, і я побачила, що кожну людину, яка мала промінь світла, оберігав ангел, у той час як злі ангели оточили тих, хто перебував у темряві. Я почула гучний голос ангела: “Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду!” ВБ58 121.1

Чудове світло спочивало на цих групах, просвічуючи всіх, хто приймав його. Деякі з тих, що перебували в темряві, отримали світло й раділи; водночас інші чинили опір світлу з неба і говорили, що це — обман, аби збити їх зі шляху. Світло відійшло від них, і вони були залишені в мороці. Люди, котрі прийняли промені від Ісуса, з радістю плекали дорогоцінне світло, а воно дедалі більше зливалося на них. Їхні обличчя були освічені й сяяли святою радістю, а погляди з великою зацікавленістю були звернені вгору до Ісуса. Їхні голоси звучали в гармонії з голосом ангела: “Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду!” Коли вони посилили поклик, я побачила, що люди, котрі перебували в темряві, штовхали їх боками й плечима. Тоді багато тих, хто плекав священне світло, розірвали узи, що зв'язували їх, та відокремилися від групи. Оскільки багато людей розривали ці узи, шановані мужі, що належали до різних груп, проходили по групах — деякі з приємними словами, а інші з гнівними поглядами і погрожуючими жестами, — зміцнювали ослаблі узи, постійно повторюючи: “З нами Бог. Ми перебуваємо у світлі. У нас істина”. Я запитала, хто ці мужі. Мені було сказано, що це — служителі й керівники, котрі самі відкинули світло і не бажали, щоб інші прийняли його. Я бачила людей, які зберігали світло, із зацікавленням та палким бажанням дивлячись угору в очікуванні Ісуса, Котрий прийде і забере їх до Себе. Незабаром над тими, хто тішився світлом, пройшла хмара, і їхні обличчя виглядали сумними. Я запитала про значення хмари. Мені було показано, що це було їхнє розчарування. Очікуваний час приходу Спасителя минув, а Ісус не прийшов. Вони впали духом, а мужі, яких я зауважила раніше, служителі й керівники, раділи. Люди, котрі відкинули світло, сильно тріумфували, у той час як сатана і його злі ангели також раділи навколо них. ВБ58 121.2

Тоді я почула голос іншого ангела, що говорив: “Упав, упав Вавилон!” Світло засяяло на тих, хто переживав занепад духу, і вони знову, палко бажаючи Його з'явлення, прикували свої погляди до Ісуса. Я побачила, що безліч ангелів говорили з другим ангелом, який сповіщав: “Упав, упав Вавилон!” Ці ангели піднесли свої голоси і разом з другим ангелом вигукнули: “Ось Молодий, виходьте Йому назустріч!” Мелодійні голоси ангелів, здавалося, проникали всюди. Надзвичайно яскраве і славне світло сяяло навколо тих, хто зберігав послане їм світло. Їхні обличчя сяяли прекрасною славою, і вони об'єдналися з ангелами в поклику: “Ось Молодий, виходьте назустріч Йому!” Коли вони одностайно проголошували поклик серед різних груп, люди, що відкидали світло, штовхали та із сердитим виглядом висміювали їх. Проте Божі ангели махали своїми крилами над переслідуваними, водночас сатана і його ангели намагалися оповити їх темрявою та спонукати відкинути небесне світло. ВБ58 122.1

Тоді я почула голос, звернений до тих, кого штовхали і над ким сміялися: “Тому вийдіть з-поміж них і відділіться, і до нечистого не доторкайтеся”. Багато хто розірвав узи, що зв'язували їх і, підкоряючись голосу, залишили тих, хто перебував у темряві, а об'єдналися з тими, котрі вже раніше розірвали узи, радісно приєднуючи до них свої голоси. Я чула голос ревної, болісної молитви тих небагатьох, які ще залишалися в групах у темряві. Проповідники й керівники обходили різні групи, міцно затягуючи узи; проте я чула цей голос ревної молитви. Тоді я побачила молільників, котрі простягали свої руки за допомогою до тієї з'єднаної групи, яка була вільна й раділа Богом. Вони відповідали їм, серйозно дивлячись у небо і вказуючи вгору: “Вийдіть з-поміж них і відділіться”. Я бачила деяких, що намагалися звільнитися і, врешті-решт, розірвали узи, які зв'язували їх. Вони чинили опір зусиллям керівників зміцнити узи та не звертали уваги на повторювані твердження: “З нами Бог. У нас істина”. Люди продовжували залишати групи в темряві та приєднувалися до вільної групи, яка опинилася на відкритому полі, що підвищувалося над землею. Їхні погляди були звернені вгору, на них спочивала слава Божа, і вони голосно хвалили Господа. Вони були єдині і, здавалося, оповиті небесним світлом. Навколо цієї групи знаходилися деякі, що потрапили під вплив світла, однак особисто не об'єдналися з нею. Усі, що зберігали пролите на них світло, з напруженою цікавістю дивилися вгору. Ісус споглядав їх із лагідним схваленням. Вони очікували Приходу Ісуса, палко бажаючи Його з'явлення. Жодного довгого погляду вони не кинули на Землю. Знову я побачила, як хмара спустилася на тих, хто очікував, і вони звернули свої втомлені очі вниз. Я поцікавилася причиною такої зміни. Ангел, що супроводжував мене, відповів: “Вони знову розчаровані у своїх очікуваннях. Ісус ще не може прийти на Землю. їм належить ще постраждати за Ісуса і пережити великі випробування. Вони повинні залишити людські омани й традиції, цілком навернутися до Бога та Його Слова. Їм необхідно бути очищеними, вибіленими і випробуваними. Хто витримає це тяжке випробування, ті отримають вічну перемогу”. ВБ58 123.1

Ісус не прийшов на Землю, як сподівалася група, що радісно очікувала, для очищення святині, тобто Землі, вогнем. Я бачила, що їхнє обчислення пророчих періодів було правильним. Пророчий час завершився 1844 року. Їхня помилка полягала в нерозумінні того, що являли собою святиня та її очищення. Насправді Ісус увійшов до Святого Святих, щоб очистити Святиню наприкінці днів. Я знову подивилася на розчаровану групу, що очікувала. Вони були засмучені. Вони ретельно досліджували докази своєї віри, простежуючи підрахунки пророчих періодів, однак не могли виявити помилку. Час сповнився, але де був їхній Спаситель? Вони згубили Його. ВБ58 124.1

Тоді мені було показано розчарування учнів Христа, коли вони прийшли до гробу і не знайшли тіла Ісуса. Марія сказала: “Бо взяли мого Господа і не знаю, де поклали Його!” Ангели повідомили засмученим учням, що їхній Господь воскрес та очікує їх у Галилеї. ВБ58 125.1

Я бачила: з глибоким співчуттям дивлячись на Своїх розчарованих дітей, Ісус послав Своїх ангелів скерувати їхній розум таким чином, щоб вони могли знайти Його й піти за Ним туди, де Він перебував. Вони мали зрозуміти, що Земля не є святинею, натомість Христос повинен увійти в Святе Святих Небесної Святині, щоб очистити його, здійснити особливе примирення за Ізраїль та прийняти Царство Отця. А потім Він повернеться на Землю і забере їх, щоб вони вічно пробували з Ним. Розчарування учнів дозволяє добре уявити собі розчарування тих, хто очікував Господа 1844 року. Я була перенесена в минуле, коли Христос урочисто в'їжджав до Єрусалима. Обрадувані учні вважали, що тепер Йому належить прийняти Царство і владарювати як земному князю. З великими сподіваннями вони прямували за своїм Царем, зрізали прекрасні пальмові гілки, знімали свій верхній одяг і, сповнені ентузіазму й завзяття, стелили його на дорозі. Одні йшли попереду, інші простували за Ним, вигукуючи: “Осанна Синові Давидовому! Благословенний Той, Хто йде в Ім'я Господнє! Осанна на висотах!” Таке збудження занепокоїло фарисеїв, і вони бажали, щоб Ісус заборонив Своїм учням. Проте Він сказав їм: “Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння”. Мало виконатися пророцтво Захарії 9:9, проте я бачила, що учням належало пережити гірке розчарування. Через кілька днів вони прямували за Ісусом на Голгофу і споглядали Його, закривавленого й спотвореного на жахливому хресті. Учні стали свідками Його мученицької смерті, а потім поклали Його в гріб. Їхні серця були обтяжені смутком, очікування не збулися в жодній деталі, а надії померли разом з Ісусом. Однак коли Він воскрес із мертвих і з'явився Своїм засмученим учням, їхні надії ожили. Вони втратили свого Спасителя, але потім знову знайшли Його. ВБ58 125.2

Я бачила, що розчарування віруючих у Прихід Господа 1844 року не прирівнюється до розчарування учнів. У вістках першого і другого ангелів виконалося пророцтво. Вони були дані в належний час та здійснили призначену для них Богом справу. ВБ58 126.1

Див. Даниїла 8:14; Матвія 21:4—16; 25:6; Марка 16:6, 7; Луки 19:35—40; Івана 14:1—3; 20:13; 2Коринтян 6:17; Об'явлення 10:8—11; 14:7 ВБ58 126.2