Велика боротьба між Христом і Його ангелами та сатаною і його ангелами

Розділ 16. Павло відвідує Єрусалим

Незабаром після навернення Павло відвідав Єрусалим, проповідуючи про Ісуса та чудо Його благодаті. Він розповів про своє чудове навернення, що роздратувало священиків і начальників, тому вони прагнули убити його. Однак задля спасіння його життя Ісус знову з'явився йому у видінні під час молитви і сказав: “Поспіши, швидше виходь з Єрусалима, бо не приймуть твого свідчення про Мене!” Павло щиро благав Ісуса: “Господи, вони самі знають, що я кидав до в'язниць та бив по синагогах тих, що вірять у Тебе, а коли лилася кров Твого свідка Степана, то я сам стояв і, схвалюючи його вбивство, стеріг одяг тих, що його вбивали!” Павло думав, що юдеї в Єрусалимі не зможуть протистояти його свідченню, а зрозуміють, що вели- ка зміна в ньому могла бути спричинена тільки Божою силою. Проте Ісус сказав йому: “Іди, тому що Я пошлю тебе далеко — до народів”. ВБ58 79.1

Після того як Павло залишив Єрусалим, він написав багато послань у різні місця, розповідаючи про свої переживання й несучи могутнє свідчення. Проте дехто прагнув знищити вплив цих послань. Вони були змушені визнати, що його послання вагомі й сильні; однак говорили: коли він особисто присутній — то немічний і мова його жалюгідна. ВБ58 80.1

Я бачила, що Павло був високоосвіченою людиною, а його мудрість і манери зачаровували слухачів. Учені мужі захоплювалися його знаннями, і багато хто з них повірив в Ісуса. Виявляючи свою красномовність перед царями й великими зібраннями, він полонив усіх. Це викликало лють священиків і старійшин. Павло міг вдаватися в глибокі дослідження, думками підносячись угору, вести людей за собою у своїх піднесених розмірковуваннях, відкриваючи їм глибину багатства Божої благодаті й дивовижну любов Христа. Потім у своїй простоті він спускався до рівня розуміння звичайних людей та найбільш вражаючим чином розповідав про свої переживання, що викликало в них палке бажання стати учнями Христа. ВБ58 80.2

Господь відкрив Павлові, що він повинен знову піти до Єрусалима, де буде зв'язаний і постраждає за Його ім'я. І хоч протягом тривалого часу він залишався в'язнем, Господь здійснив через нього Свою особливу справу. Кайдани Павла мали послужити засобом поширення пізнання про Христа і таким чином прославити Бога. Коли в ході суду його відправляли з міста до міста, свідчення про Ісуса й цікаві подробиці його навернення проголошувалися перед царями та намісниками, щоб і вони не залишилися без свідчення про Ісуса. Тисячі повірили в Нього й тішилися Його ім'ям. Я бачила, що завдяки подорожі Павла морем був виконаний особливий Божий намір: через Павла екіпаж корабля став свідком Його сили, язичники також могли почути про ім'я Ісуса, і чимало з них навернулися через його вчення та здійснені ним чудеса. Царі й правителі захоплювалися його аргументацією; коли він ревно, із силою Святого Духа проповідував Ісуса, розповідаючи про цікаві події свого життя, вони переконувалися, що Ісус — Син Божий. У той час як багато людей, слухаючи Павла, дивувалися й чудувалися, один вигукнув: “Ще трохи і мене переконаєш стати християнином!” Проте вони вирішили, що колись у майбутньому подумають про почуте. Сатана скористався цим зволіканням, а оскільки вони знехтували можливістю, коли їхні серця розчулилися, то втратили її назавжди. Їхні серця зробилися запеклими. ВБ58 80.3

Мені було показано, у чому полягала робота сатани: спочатку засліпити очі юдеїв, щоб вони не прийняли Ісуса як свого Спасителя, а потім спровокувати їх до заздрощів щодо Його могутніх учинків і забрати в Нього життя. Сатана увійшов в одного з послідовників Ісуса, спонукавши зрадити Його й видати в їхні руки, і вони розіп'яли Господа життя й слави. Після воскресіння Ісуса з мертвих юдеї примножували свої гріхи, намагаючись приховати факт воскресіння та підкупивши римську варту давати фальшиві свідчення. Однак достовірність воскресіння Ісуса підтверджена одночасним з Ним воскресінням безлічі свідків. Ісус з'являвся Своїм учням, потім більш ніж п'ятистам особам одночасно, а також воскреслі з Ним праведники з'являлися багатьом, сповіщаючи про воскресіння Христа. ВБ58 81.1

Сатана підбурив юдеїв повстати проти Бога, відмовитися прийняти Його Сина та заплямувати свої руки Його дорогоцінною кров'ю при розп'ятті. Усупереч сильним доказам того, що Ісус був Божим Сином, Викупителем світу, вони вбили Його, не бажаючи приймати жодних аргументів на Його користь, їхні єдині надія й утіха, як і надія сатани після його падіння, полягали в тому, аби подолати Божого Сина. Юдеї продовжували своє повстання, переслідуючи й убиваючи учнів Христа. Ніщо так не вражало їхній слух, як ім'я розп'ятого ними Ісуса, і вони твердо вирішили не приймати жодного свідчення на Його користь. Як і у випадку зі Степаном, коли Святий Дух через нього дав могутній доказ щодо Божественності Ісуса, вони затикали собі вуха, щоб їх не можна було переконати. У той час як Степан був осяяний Божою славою, вони побили його камінням. Сатана міцно тримав убивць у своїй владі. Своїми злими вчинками вони самі зробили себе його покірними підданими, і він діяв через них, переслідуючи й мучачи віруючих у Христа. Він діяв через юдеїв, щоб спонукати і язичників повстати проти імені Ісуса, а також проти тих, хто йшов за Ним та вірив у Його ім'я. Проте Бог послав Своїх ангелів зміцнити учнів у їхній праці, аби вони могли свідчити про те, що чули й бачили, а в кінці стійко запечатати своє свідчення власного кров'ю. ВБ58 81.2

Сатана радів, що юдеї міцно зав'язли в його пастці. Вони продовжували притримуватися своїх даремних постанов, жертвоприношень та обрядів. Коли Ісус, висячи на хресті, вигукнув: “Звершилося”, завіса в храмі роздерлася надвоє згори додолу, засвідчивши, що Бог більше не зустрічатиметься зі священиками в храмі, не прийматиме їхніх жертвопринесень та обрядів; а також що стіна розділення між євреями і язичниками зруйнована. Ісус приніс Себе в жертву і за тих, і за інших, і якщо вони бажали спастися, то мали вірити в Ісуса як єдину жертву за гріх та як Спасителя світу. ВБ58 82.1

У той час як Ісус висів на хресті, один з воїнів пробив Його бік списом, і звідти двома окремими потоками потекли кров і вода. Кров мала змити гріхи тих, хто повірив у Його ім'я. Вода символізує живу воду, що виходить від Ісуса і дарує життя віруючому. ВБ58 83.1

Див. Матвія 27:51; Івана 19:34; Дії 24 і 26 розд. ВБ58 83.2