Служіння зцілення

Джерело зцілення

У Своїх чудесах Спаситель явив силу, яка постійно діє для добра людини, аби підтримувати й оздоровляти її. Бог діє, використовуючи природні чинники, день у день, година за годиною, хвилина за хвилиною підтримуючи наше життя, зміцнюючи та відновлюючи здоров'я. Коли якась частина нашого тіла пошкоджена, одразу ж починається процес зцілення; для відновлення здоров'я приводяться в дію природні засоби. Однак сила, котра виявляє себе в дії таких засобів, — це сила Божа. Усяка життєдайна сила походить від Нього. Коли людина видужує від хвороби, це Бог оздоровлює її. СЗ 69.1

Хвороба, страждання і смерть — дія ворожої сили. Сатана є губителем; Бог — Відновлювачем. СЗ 69.2

Звернені до Ізраїлю слова стосовно тих, хто відновлює тілесне або душевне здоров'я, істинні і сьогодні. “Я — Господь, Лікар твій” (Вих.15:26). СЗ 69.3

Бажання Бога щодо кожної людської істоти знайшло своє відображення у словах: “Любий, молюся, щоб тобі добре велося в усьому і щоб ти був здоровий, як добре ведеться твоїй душі” (3 Івана 2). СЗ 69.4

Господь — Той, Хто “всі провини твої прощає, всі недуги твої вздоровляє. Від могили життя твоє визволяє, милістю та милосердям тебе коронує” (Псал.103:3, 4). СЗ 69.5

Зціляючи хворих, Христос застерігав багатьох уражених ними: “Не гріши більше, щоб чого гіршого не сталося тобі” (Івана 5:14). Таким чином Він навчав, що через порушення Божих законів вони самі спричинили хворобу і здоров'я може бути збережене тільки завдяки послухові. СЗ 69.6

Лікар повинен навчити своїх пацієнтів співпрацювати з Богом у справі одужання. Лікар має можливість постійно переконуватися в тому, що хвороба є результатом гріха. Він знає, що закони природи, як і заповіді Десятислів'я. мають Божественне походження і тільки завдяки дотриманню їх здоров'я може бути відновлене або збережене. Він бачить, як багато людей страждають внаслідок шкідливих звичок; і здоров я таким людям можна повернути, якщо вони зі свого боку робитимуть для цього все від них залежне. Їх потрібно навчити: кожна звичка, що руйнує фізичні, розумові або духовні сили, є гріхом і здоров'я можна зберегти за допомогою послуху законам, встановленим Богом для добра всього людства. СЗ 69.7

Якщо лікар бачить, що пацієнт страждає від недуги, яка виникла внаслідок неправильного харчування, вживання алкоголю або іншої згубної звички, однак нехтує своїм обов'язком сказати хворому про це, він завдає своєму ближньому шкоди. Пияки, маніяки, розпусники, блудники — усі благають лікаря проголосити чітко і зрозуміло, що страждання є результатом гріха. Ті, хто розуміє принципи життя, з усією серйозністю повинні протидіяти причинам, що викликають хвороби. Споглядаючи безперервну боротьбу з болем, постійно працюючи задля полегшення страждань, як лікар може мовчати? Хіба це доброзичливість і милосердя з його боку — не навчати, що строга поміркованість є засобом зцілення хвороби? СЗ 70.1

Нехай усі зрозуміють: шлях Божих Заповідей — шлях життя. Бог встановив закони природи, проте Його закони — не деспотичні вимоги. Кожна заборона: “Не чинитимеш”, яка стосується фізичного чи морального закону, містить у собі обітницю. Якщо ми слухняні їй — благословення супроводжуватиме нас на кожному кроці. Бог ніколи не примушує нас чинити правильно, натомість намагається врятувати нас від зла та провадити до добра. СЗ 70.2

Необхідно привернути увагу до законів, яких був навчений Ізраїль. Бог дав їм певні вказівки стосовно способу життя. Він ознайомив їх із законами, виконання котрих забезпечувало б їм фізичний і духовний добробут. Він запевнив їх: якщо вони виявлятимуть послух, “Господь відхилить від тебе всяку хворобу”. “Візьміть собі до серця всі слова, якими Я вас сьогодні остерігаю”. “Вони бо життя тому, хто їх знайде, і здоров'я для всього його тіла”, (П.Зак.7:15; 32:46; Прип.4:22). СЗ 70.3

Бог бажає, щоб ми досягли того рівня досконалості, який став для нас можливим завдяки дару Христа. Він закликає нас зробити правильний вибір, з'єднатися з небесними засобами, прийняти принципи, котрі відновлять у нас Божественний образ. У Своєму писаному Слові та великій книзі природи Він відкрив нам принципи життя. Наше завдання полягає в тому, щоб пізнати ці принципи та слухняно співпрацювати з Ним для відновлення здоров'я як тіла, так і душі. СЗ 70.4

Людям необхідно усвідомити, що благословення послуху, в усій їхній повноті, можуть належати їм тільки тоді, коли вони приймуть благодать Христа. Саме Його благодать дає людині силу підкорятися Божим законам. Саме І вона робить людину здатною звільнитися з рабства лихої звички. Це — єдина сила, яка може зміцнити особу та зберегти на вірному шляху. СЗ 71.1

Коли Євангеліє приймають у його чистоті й силі, воно стає цілющим засобом від породжених гріхом хвороб. Сходить Сонце Праведності, “та лікування в променях Його” (Мал.4:2). Не все, що дає цей світ, може зцілити розбите серце, принести душевний спокій, звільнити від турботи або прогнати хворобу. Слава, геніальність, талант — усе це не здатне вселити радість у засмучене серце або відновити змарноване життя. Життя з Богом у душі — єдина надія людини. СЗ 71.2

Любов, якою Христос огортає все єство, — це життєдайна сила. Її дотик до усіх життєво важливих органів — мозку, серця, нервів — цілющий. Вона приводить у дію найвищі сили єства. Любов звільняє душу від почуття вини і скорботи, тривоги й занепокоєння, які підточують життєві сили. З нею приходять спокій та мир. Вона вселяє вдушу радість, яку нішо земне не в змозі знищити, радість у Святому Дусі, радість, яка дарує здоров'я й життя. СЗ 71.3

Слова нашого Спасителя: “Прийдіть до Мене... і Я заспокою вас” (Матв.11:28) — це припис для зцілення фізичних, розумових і духовних захворювань. Незважаючи на те, що люди стягнули на себе страждання через власні невиправдані вчинки. Господь виявляє до них жалість. У Ньому вони можуть знайти допомогу. Він учинить велике для тих, хто покладає надію на Нього. СЗ 71.4

Хоч упродовж віків влада гріха над людським родом дедалі посилюється, хоч сатана з допомогою обману й майстерної підробки кинув чорну тінь свого тлумачення на Слово Бога, примусивши людей засумніватися в Його доброті, щедрі потоки милості й любові Отця не перестають зливатися на Землю. Якби людські істоти відчинили вікна душі для небесного світла, цінуючи Божественні дари, потік цілющої сили наповнив би їх. СЗ 71.5

Лікар, який бажає бути гідним співпрацівником Христа, докладатиме зусиль, аби стати ефективним у кожному аспекті своєї роботи. Він старанно навчатиметься, щоб добре виконувати обов'язки, пов'язані зі своєю професією, постійно намагатиметься досягти вищого рівня, прагнучи нових знань, більшої майстерності, глибшої проникливості. Кожний лікар має усвідомлювати: хто виконує роботу слабо й неефективно, той не тільки завдає шкоди хворому, а й несправедливо ставиться до колег за фахом. Якщо лікар задовольняється низьким рівнем кваліфікації та знань, він не тільки применшує значення медичної професії, але й ганьбить Христа — Великого Лікаря. СЗ 72.1

Хто усвідомлює свою непридатність для роботи в медицині, ті повинні вибрати якийсь інший вид заняття. Люди, котрі здатні доглядати за хворими, але не мають достатніх освіти й медичної кваліфікації, добре вчинять, прийнявши на себе більш скромні обов'язки в роботі, сумлінно здійснюючи служіння медичних сестер. Терпеливо працюючи під керівництвом кваліфікованих лікарів, вони зможуть постійно навчатися і, використовуючи кожну можливість для здобуття знань, із часом стати цілком придатними для виконання роботи лікаря. Тож нехай молоді лікарі, як “співпрацівники Його [Великого Лікаря] ... не приймають Божої благодаті надаремно ... нікому не чинять жодної перешкоди, щоб служіння [хворим] було бездоганним, але в усьому виявляють себе як слуги Бога” (2Кор.6:1-4). СЗ 72.2

Божий намір щодо нас полягає в тому, аби ми постійно зростали. Справжній лікар, медик-місіонер, постійно вдосконалюватиме свої професійні навички. Необхідно знаходити талановитих християнських лікарів з високим професійним рівнем та заохочувати їх брати участь у служінні Богові в місцях, де вони зможуть навчити й підготувати інших медичних місіонерів. СЗ 72.3

Лікар має наповнювати свою душу світлом Слова Божого. Йому потрібно постійно зростати в благодаті. Для нього релігія повинна бути не просто одним з багатьох чинників. Вона має стати домінуючим чинником серед усіх інших. Лікар повинен керуватися високими святими спонуканнями — могутніми спонуканнями, бо вони походять від Того, Хто віддав Своє життя, щоб наділити нас силою перемагати зло. СЗ 73.1

Якщо лікар старанно й сумлінно докладає зусиль, аби бути кваліфікованим фахівцем, якщо він посвячує себе на служіння Христові та знаходить час для дослідження власного серця, він зрозуміє, яким чином можна збагнути таємниці свого священного покликання. Він може настільки дисциплінувати і виховати себе, що всі, хто перебуває у сфері його впливу, побачать перевагу освіти й мудрості, отриманих людиною, котра постійно з'єднана з Богом мудрості й сили. СЗ 73.2

Ніде не існує більшої потреби в тісному спілкуванні з Христом, яку роботі лікаря. Хто бажає належним чином виконувати обов'язки лікаря, той повинен щодня й щогодини жити християнським життям. Життя пацієнта перебуває в руках лікаря. Один недбало поставлений діагноз, один неправильний рецепт у критичному випадку, один невмілий, навіть відстанню у волосок рух руки під час операції, — і життя може бути принесене в жертву та вирішиться вічна доля душі. Наскільки серйозно ми повинні ставитися до цієї думки! Наскільки важливо, щоб лікар завжди перебував під керівництвом Божественного Лікаря! СЗ 73.3

Спаситель бажає допомогти всім, хто кличе до Нього, прохаючи мудрості та ясного мислення. А хто має більшу потребу в мудрості й ясності мислення, як не лікар, від рішення котрого залежить так багато? Нехай людина, котра намагається продовжити життя ближнього, з вірою спрямує свій погляд на Христа, щоб Він керував кожним її рухом. Спаситель дасть їй вправність і вміння, коли вона матиме справу з важкими випадками. СЗ 73.4

Чудові можливості дані тим, хто опікується хворими. У всьому, що робиться для одужання хворих, дайте їм зрозуміти, що лікар прагне допомогти їм співпрацювати з Богом у боротьбі із хворобою. Дайте їм відчути, що на кожному кроці, зробленому згідно з Божими законами, вони можуть очікувати допомоги Божественної сили. СЗ 74.1

Хворі і страждальці значно більше довірятимуть лікареві, про котрого їм відомо, що він любить та боїться Бога. Вони покладаються на його слова. Присутність такого лікаря, призначене ним лікування викликають у них відчуття безпеки. СЗ 74.2

Привілей християнського практикуючого лікаря, який знає Господа Ісуса, — у молитві запрошувати Його бути присутнім у кімнаті хворого. Перед тим як узятися за ризиковану операцію, нехай лікар попросить допомоги у Великого Лікаря. Нехай він запевнить страждальця, що Бог може безпечно провести його через це випробування і в час лиха Він є надійним сховищем для тих, хто довіряє Йому. Лікар, який не може цього зробити, одну по одній втрачає можливості, які в протилежному випадку могли б бути використані. Якби він міг промовляти слова, що вселяють віру в співчутливого Спасителя, Котрий відчуває кожний спазм болю й муки, якби міг представити Йому в молитві потребу душі, хворий у більшості випадків благополучно вийшов би з кризового стану. СЗ 74.3

Лише Той, Хто читає серця, знає, з яким тремтінням і жахом багато пацієнтів погоджуються на хірургічну операцію. Вони усвідомлюють небезпеку, що їм загрожує. Навіть маючи впевненість у вмінні лікаря, вони розуміють, що він не є непогрішимим. Проте, зауваживши, як лікар схиляється в молитві, прохаючи в Бога допомоги, вони надихаються довірою. Вдячність і довіра відчиняють серце для цілющої Божої сили, яка оживляє енергію всього єства, тому життєві сили перемагають. СЗ 74.4

Присутність Спасителя є зміцнювальним чинником і для самого лікаря. Часто відповідальність та непередбаченість, пов'язані з його роботою, породжують у душі страх. Гарячковість, викликана невпевненістю, або страх можуть позбавити руки вправності. Але впевненість у тому, що Божественний Порадник стоїть поруч, аби керувати й підтримувати, вселяє спокій і мужність. Дотик Христа до руки лікаря приносить енергію, мир. упевненість і силу. СЗ 74.5

Коли криза щасливо минає й успіх стає очевидним, проведіть кілька хвилин із пацієнтом у молитві. Висловіть подяку за збереження життя. Коли пацієнт звертатиметься до лікаря зі словами вдячності, нехай хвала й подяка будуть спрямовані до Бога. Скажіть пацієнтові: його життя було збережене тому, що він перебував під захистом Небесного Лікаря. СЗ 75.1

Лікар, який практикує це, провадить свого пацієнта до Того, від Кого залежить його життя і Хто може врятувати всіх, що приходять до Нього. СЗ 75.2

Медично-місіонерська робота має бути позначена палким прагненням спасати душі. Лікареві, як і проповідникові Євангелія, доручена найвища будь-коли була довірена людині відповідальність. Кожному лікареві, усвідомлює він це чи ні. довірена справа зцілення душ. СЗ 75.3

Маючи справу із хворобами та смертю, лікарі надто часто втрачають з поля зору важливі реалії майбутнього життя. У своєму щирому прагненні відвернути небезпеку, що загрожує тілу, вони забувають про небезпеку для душі. У пацієнта, котрому вони служать, може згасати життя. Останні благоприємні можливості вислизають з його рук. Із цією душею лікареві доведеться зустрітися знову вже біля судового престолу Христа. СЗ 75.4

Часто ми втрачаємо найцінніші благословення, нехтуючи можливістю сказати слово слушного часу. Якщо такої золотої можливості не впильнувати, вона буде втрачена. Біля ліжка хворого не варто говорити про віровчення або розбіжності в поглядах. Укажіть страждальцеві на Того, Хто бажає спасти всіх, що приходять до Нього з вірою. Щиро, лагідно намагайтеся допомогти душі, яка витає між життям і смертю. СЗ 75.5

“Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні” (Ісаї 50:4). СЗ 75.6

“Людина рада відповіді своїх уст, і яке любе слово, сказане до речі” (Прип.15:23). СЗ 76.1

“Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого” (Прип.25:11). СЗ 76.2

“Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: Царює твій Бог!” (Ісаї 52:7). СЗ 76.3

Лікар, який усвідомлює, що Христос — його особистий Спаситель, бо сам був приведений до Сховиша, знає, як поводитися з тремтячими, ураженими гріхом і почуттям вини душами, котрі звертаються до нього по допомогу. Він може дати відповідь на запитання: “Що мені робити, аби спастися?” Він може розповісти про любов Викупителя. На підставі власного досвіду може розповісти про силу покаяння й віри. У простих, щирих словах молитви він може розповісти Богові про потребу душі, а також заохотити хворого просити у співчутливого Спасителя милості та прийняти її. Коли він таким чином служить біля ліжка хворого, намагаючись говорити слова підтримки й розради, Господь працює з ним і через нього. Коли думки страждальця спрямовуються до Спасителя, мир Христа наповнює його серце, а отримане духовне здоров'я стає помічною рукою Бога у відновленні тілесного здоров'я. СЗ 76.4

Часто під час відвідин пацієнта лікар має можливість послужити друзям хворого. Чергуючи біля ліжка страждальця, відчуваючи себе безсилими відвернути хоча б один напад болю, їхні серця пом'якшуються. Часто з лікарем діляться прихованим від інших горем. Тоді з'являється нагода вказати цим засмученим душам на Того, Хто запрошує знеможених та обтяжених прийти до Нього. Нерідко лікар може разом з ними помолитися за них, представляючи їхні потреби Зцілителеві усякого горя, Утішителеві в усіх скорботах. СЗ 76.5