Служіння зцілення

“Чи ти хочеш стати здоровим?”

“Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, вона має п'ять критих входів. У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, які очікували руху води” (Івана 5:2, 3). СЗ 47.2

Час від часу в цій купальні відбувалося збурення води. Існувало загальне повір'я, що це траплялося завдяки дії надприродної сили і хто першим увійде в цей час у воду, буде зцілений від будь-якої хвороби. Сотні страждальців відвідували це місце, але коли починалося збурення води, величезний натовп кидався вперед, затоптуючи ногами слабших чоловіків, жінок, дітей. Багато хворих не могли доступитися до купальні. Чимало з тих, кому вдалося наблизитися до води, помирали на березі. Навколо цього місця були споруджені криті входи, аби захистити хворих удень від спеки, а вночі — від холоду. Деякі ночували в цих переходах, день по дню підповзаючи до краю купальні з марною надією на полегшення. СЗ 47.3

Ісус був у Єрусалимі. Прямуючи самотньо містом, поринувши в духовні роздуми й молитву, підійшов до купальні. Він побачив нещасних страждальців, котрі очікували того, що вважали єдиним шансом на одужання. Господь прагнув виявити Свою цілющу силу й оздоровити кожного страждальця. Але була субота. Багато людей простувало до храму на поклоніння, і Він знав, що такий учинок, як зцілення, настільки збудить упередження юдеїв, що вони зможуть покласти край Його роботі. СЗ 48.1

Аж ось Спаситель побачив одного дуже нещасного хворого. Цей чоловік був безпомічним калікою впродовж тридцяти восьми років. Його хвороба значною мірою була результатом його власних згубних звичок і вважалася Божою карою. Самотній, залишений друзями, визнаючи себе позбавленим Божої милості, страждалець провів довгі роки жалюгідного існування. Коли очікувалося збурення води, люди, що співчували його безпорадності, приносили його до критих входів. Але слушної миті не було нікого, хто б допоміг йому. Він бачив, як вода вкривалася брижами, але ніколи не міг дістатися далі ніж до краю купальні. Інші, сильніші за нього, першими входили у воду. Бідний безпорадний страдник не в стані був змагатися з егоїстичним натовпом, де кожен дерся вперед. Його наполегливі цілеспрямовані зусилля, тривога і постійне розчарування швидко виснажили його останні сили. СЗ 48.2

Хворий лежав на своїй підстилці, час від часу поглядаючи на купальню, коли над ним схилилося лагідне, співчутливе обличчя й увагу привернули слова: “Чи ти хочеш стати здоровим?” У серці паралізованого воскресла надія, що якимось чином йому можуть допомогти. Однак його запал швидко згас. Він згадав, як часто намагався дістатися до купальні, а зараз в нього було дуже мало надії дожити до наступного збурення води. Він обернувся і втомлено відповів: “Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене”. СЗ 48.3

Ісус наказує йому: “Устань, візьми постіль свою і ходи!” (вірші 6-8). З новою надією хворий дивиться на Ісуса. Вираз Його обличчя і тон голосу не подібні ні до чиїх інших. Здається, сама Його присутність дихає любов'ю й силою. Віра каліки хапається за слово Христа. Без жодних питань він підкоряє Йому свою волю, і все його тіло відгукується на це. СЗ 48.4

Кожний нерв, кожен м'яз наливаються новим життям, і до його паралізованих ніг повертаються здоров'я та рухливість. Підхопившись на ноги, він іде твердою впевненою ходою, прославляючи Бога і радіючи заново одержаній силі. СЗ 49.1

Ісус не дав паралізованому чоловікові жодного запевнення в Божественній допомозі. Чоловік міг би сказати: “Господи, якщо Ти зцілиш мене, я коритимуся Твоєму слову”. Він міг би засумніватися і через це втратити свій єдиний шанс одержати зцілення. Але ні, він повірив слову Христа, повірив у те, що був оздоровлений; він одразу ж зробив зусилля встати, і Бог дав йому силу. Він бажав ходити і він пішов. Діючи за словом Христа, він був зцілений. СЗ 49.2

Гріх відокремив нас від життя Бога. Наші душі паралізовані. Самі по собі ми здатні жити святим життям не більше, ніж розслаблений був спроможний ходити. Багато хто усвідомлює свою безпорадність; вони прагнуть такого духовного життя, котре привело б їх до гармонії з Богом, і силкуються осягнути його. Однак даремно. У відчаї вони вигукують: “Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?” (Римл.7:24). Нехай ці зневірені, знесилені боротьбою підведуть свої очі. Спаситель схиляється над викупленими Його кров'ю, звертаючись до них із невимовною ніжністю та співчуттям: “Чи ти хочеш стати здоровим?” Він наказує вам підвестися й одержати здоров'я і мир. Не чекайте, поки відчуєте, що стали здоровими. Вірте слову Спасителя. Підкоріть свою волю Христові. Виявіть бажання служити Йому і, діючи за Його словом, одержите силу. Яким би не був гріх, якою б не була пристрасть, котра через тривале потурання поневолила душу й тіло, Христос може і прагне звільнити нас. Він дасть життя душі, “мертвій через переступи” (Ефес.2:1). Він визволить в'язня, скутого ланцюгами немочі, нещастя і гріха. СЗ 49.3

Усвідомлення гріха отруїло джерела життя. Проте Христос говорить: “Я візьму твої гріхи, Я дам тобі мир. Я купив тебе Своєю кров'ю. Ти — Мій. Моя благодать зміцнить твою ослаблену волю. Я звільню тебе від докорів сумління за вчинені гріхи”. Коли до вас підступають спокуси, оточують турботи і труднощі, коли, пригнічені й розчаровані, ви готові впасти у відчай, подивіться на Ісуса — і темрява навколо вас розсіється від яскравого сяйва Його присутності. Коли гріх бореться за панування над вашою душею та обтяжує сумління, подивіться на Спасителя. Його благодаті достатньо для подолання гріха. Нехай ваше вдячне, тремтяче від непевності серце звернеться до Нього. Ухопіться за надію, що перед вами. Христос чекає, аби прийняти вас до Своєї сім'ї. Його сила допоможе вашій слабкості. Він провадитиме вас крок за кроком. Вкладіть свою руку в Його і дозвольте Йому вести вас. СЗ 50.1

Ніколи не думайте, що Христос далеко від вас. Він завжди поруч. Його сповнена любові присутність очищує вас. Шукайте Його як Того, Хто бажає бути знайденим вами. Він бажає, щоб ви не тільки доторкнулися до Його одягу, але й ходили з Ним у постійному спілкуванні. СЗ 50.2