Служіння зцілення

Розділ 5. Зцілення душі

Багато з тих, що приходили до Христа по допомогу, самі накликали на себе хворобу, проте Він не відмовлявся зціляти їх. Коли ж Його сила проникала в ці душі, вони починали усвідомлювати власний гріх, і багато зцілялося як від своїх духовних, так і фізичних недуг. СЗ 43.1

Серед них був і паралізований у Капернаумі. Подібно до прокаженого цей розслаблений утратив будь-яку надію на одужання. Його хвороба була результатом гріховного життя, і докори сумління посилювали його страждання. Надаремно він благав фарисеїв та лікарів про допомогу; вони його оголосили невиліковним, засудили як грішника та заявили, що Божий гнів тяжітиме над ним до смерті. СЗ 43.2

Паралізований упав у відчай. Аж ось він почув про діла, які звершував Ісус. Інші, такі ж грішні й безпомічні, як і він, були зцілені; це підбадьорили його, він повірив, що також міг би одержати зцілення, якби його принесли до Спасителя. Та надія згасала, коли хворий згадав причину свого захворювання, однак він не міг відкинути можливість зцілення. СЗ 43.3

Його великим бажанням було звільнитися від тягаря гріха. Він палко бажав побачити Ісуса й одержати запевнення в прощенні та примиренні з Небом. А відтак був би згідний жити чи померти, як на те Божа воля. СЗ 43.4

Часу не можна було гаяти, виснажене тіло паралізованого вже несло на собі ознаки смерті. Він благав друзів занести його на постелі до Ісуса, і вони з радістю узялися виконати це прохання. Однак людей, що зібралися в оселі, де перебував Спаситель, і навколо неї, було так багато, що для хворого та його друзів було неможливо не тільки доступитися до Нього, а навіть почути Його голос. Ісус навчав у домі Петра. Як звичайно, учні сиділи біля Нього; там були “фарисеї і. законовчителі, які поприходили з усіх сіл галилейських і юдейських та з Єрусалима” (Луки 5:17). Багато з них прийшли як шпигуни, намагаючись знайти звинувачення проти Ісуса. Навколо юрмився також строкатий натовп, нетерплячі шанувальники, цікаві та невіруючі. Тут можна було побачити представників різних національностей й усіх класів суспільства. “І сила Господня була в Ньому, щоб оздоровляти” (вірш 17). Дух життя витав над зібранням, проте фарисеї й учителі закону не розпізнали Його присутності. Вони не відчували потреби ні в чому, і зцілення було не для них. “Голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим” (Луки 1:53). СЗ 44.1

Ті. що принесли паралізованого, знову і знову намагалися прокласти собі дорогу через натовп, але марно. Хворий дивився навкруги з невимовною мукою. Як він міг залишити надію, коли довгоочікувана допомога була так близько? На його прохання друзі занесли його на дах дому і, розібравши покрівлю, спустили до ніг Ісуса. СЗ 44.2

Розмова була перервана. Спаситель поглянув на скорботне обличчя і побачив звернені на Нього благальні очі. Він добре знав прагнення цієї обтяженої душі. Саме Христос переконав його сумління, коли той був ще вдома. Коли паралізований розкаявся у своїх гріхах і повірив у силу Ісуса оздоровити його, милість Спасителя благословила його серце. Господь спостерігав, як перші спалахи віри переростали в переконання, що Він — єдиний Помічник грішника, і бачив, що це переконання зміцнюється з кожним зусиллям прийти до Нього. Сам Христос привернув страждальця до Себе. І тепер Спаситель звернувся до нього зі словами, що звучати для слухача як музика: “Кріпися, сину! Прощаються тобі твої гріхи!” (Матв.9:2). СЗ 44.3

Тягар вини скотився з душі хворого. Він не може сумніватися. Слова Христа свідчать про Його владу читати людське серце. Хто може заперечувати Його силу прощати гріхи? На зміну відчаю приходить надія, радість — на зміну гнітючій журбі. фізичний біль минув, і все його єство зазнало перетворення. Ні про що більше не просячи, він лежав у спокійному мовчанні, надто щасливий, щоб говорити. СЗ 45.1

Затамувавши подих, усі з цікавістю спостерігали за кожним моментом цього дивного дійства. Багато присутніх відчувати, що слова Христа були запрошенням і для них. Хіба вони не хворі душею через гріх? Хіба не прагнуть звільнитися від цього тягаря? СЗ 45.2

Але фарисеї, боячись втратити свій вплив на народ, міркувати в серцях своїх: “Він зневажає Бога! Хто ж може прощати гріхи, крім самого Бога?” (Марка 2:7). СЗ 45.3

Спрямувавши на них Свій погляд, під яким вони зіщулилися і відсахнулися, Ісус сказав: “Чому думаєте лукаве у ваших серцях? Що легше сказати: Прощаються твої гріхи — чи сказати: Встань і ходи? Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді каже паралізованому: Встань, візьми свою постіль і йди додому!” (Матв.9:4-6). СЗ 45.4

Тоді той, кого принесли до Ісуса на носилках, підвівся на ноги з гнучкістю і силою молодої людини. “І той тут же встав, узявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувалися і славили Бога, кажучи: Ніколи такого ми ще не бачили!” (Марка 2:12). СЗ 45.5

Аби повернути здоров'я тілу, що вже розпадалося, вимагалося ніщо інше, як творча сила. Той самий голос, що покликав до життя людину, створену з пороху земного, відродив до життя і помираючого паралітика. І та сама сила, що дала життя тілу, відновила й серце. Той, Хто при творінні “сказав — і сталось, наказав — і з'явилось” (Псал.33:9), надихнув життям душу, мертву в переступах та гріхах. Зцілення тіла засвідчило про силу, що відновила серце. Христос звелів паралізованому встати і йти, “щоб ви знали, — сказав Він, — що Син Людський має владу на землі прощати гріхи”. СЗ 45.6

Паралізований знайшов у Христі зцілення як душі, так і тіла. Він мав потребу в здоров'ї душі перш, ніж міг оцінити тілесне здоров'я. Перш ніж може бути зцілена фізична недуга, Христос повинен принести заспокоєння розумові й очистити душу від гріха. Цей урок не слід випускати з уваги. Сьогодні від фізичних хвороб страждають тисячі людей, котрі, подібно до паралізованого, прагнуть почути вістку: “Прощаються тобі твої гріхи!” Основою їхніх захворювань є тягар гріха з його неспокоєм та нездійсненими бажаннями. Вони не зможуть знайти полегшення, доки не прийдуть до Цілителя душі. Мир, котрий може дати лише Він один, відновить розумові сили і здоров'я тіла. СЗ 46.1

Зцілення паралізованого справило на людей таке враження, ніби небо відчинилося і з'явилася слава кращого світу. Коли оздоровлений проходив крізь натовп, на кожному кроці благословляючи Бога і несучи свою ношу, немов пір'їнку, люди розступалися, даючи йому дорогу та з благоговійним страхом дивлячись на нього, тихо перешіптувалися: “Неймовірне ми бачили сьогодні!” (Луки 5:26). СЗ 46.2

Коли зцілений чоловік повернувся до своєї сім'ї, з легкістю несучи ложе, на котрому його ще зовсім недавно повільно винесли від рідних, у його домі настала величезна радість. Усі оточили його зі сльозами радості, ледве наважуючись повірити своїм очам. Він стояв перед ними в розквіті сил та змужнілості. Руки, ще недавно безжиттєві, тепер охоче виконували його волю. Поморщене, свинцевого кольору тіло тепер було свіжим та рум'яним. Ішов він твердою, вільною ходою. Радість і надія позначилися на кожній рисі його обличчя, вираз чистоти й миру усунув сліди гріха і страждання. Радісні слова подяки полинули з цього дому, і Бог був прославлений через Свого Сина, Котрий повернув надію безнадійному та силу ураженому. Цей чоловік і його сім'я були готові покласти своє життя за Ісуса. Жодним сумнів не затьмарив їхньої віри, жодна тінь невір'я не заплямувала відданості Тому, Хто приніс світло в їхню похмуру оселю. СЗ 46.3

“Благослови, душе моя, Господа,
все нутро моє святе Ймення Його!
Благослови, душе моя. Господа
і не забувай за всі добродійства Його!
Всі провини Твої Він прощає,
всі недуги твої вздоровляє.
Від могили життя твоє Він визволяє...
Відновиться, мов той орел, твоя юність!
Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних...
Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами,
і відплачує нам не за провинами нашими...
Як жалує батько дітей,
так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його,
бо знає Він створення наше, пам'ятає, що ми порох” (Псал.103:1-14). СЗ 47.1