Служіння зцілення

Божий характер, явлений у Христі

Прийнявши людську природу, Христос прийшов, аби бути одне з людством і водночас явити нашого Небесного Отця грішним людям. Тільки Той, Хто перебував у присутності Отця від початку, Хто є образ невидимого Бога, міг явити характер Божества людству. Він у всьому уподібнився до Своїх братів. Він став тілом, як і ми. Він відчував голод, спрагу, утому. Христос підкріпляв Свої сили їжею та відновлював сном. Він поділяв долю людини, однак був непорочним Сином Божим. Він був чужинцем і приходьком на Землі — у світі, та не від світу; спокушуваний і випробовуваний, як сьогодні спокушувані та випробовувані люди. Проте Ісус жив життям, вільним від гріха. Ніжний, співчутливий, завжди сповнений турботи про інших. Він являв характер Божий, перебуваючи в постійному служінні Богові й людині. СЗ 327.1

“Господь помазав Мене, — сказав Він, — благовістити сумуючим, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу...”, “сліпим — прозріння”, “щоб проголосити рік уподобання Господу... щоб потішити всіх, хто в жалобі” (Ісаї 61:1; Луки 4:18; Ісаї 61:2). СЗ 327.2

“Любіть ваших ворогів, — Господь велить нам, — благословляйте тих, що проклинають вас, робіть добро тим, що ненавидять вас, і моліться за тих, що кривдять і переслідують вас, щоб бути вам синами вашого Отця, що на небі”. “Бо Він є добрий і до невдячних, і до злих”. “Він Своєму сонцю велить сходити над злими і над добрими та посилає дощ на праведних і на неправедних”. “Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний” (Матв.5:44, 45; Луки 6:35; Матв.5:45; Луки 6:36). СЗ 327.3

“Щоб через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти, освітити тих, що перебувають у темряві та смертній тіні, та спрямувати наші ноги на дорогу миру!” (Луки 1:78, 79). СЗ 328.1