Служіння зцілення

Явлений учням

Дослідимо слова, сказані Христом у верхній світлиці в ніч перед Його розп'яттям. Надходила година Його випробування, і Він прагнув потішити Своїх учнів, котрі мали зазнати такої суворої спокуси й випробування. СЗ 324.4

“Хай не тривожиться ваше серце, — сказав Він, — вірте в Бога і в Мене вірте. В домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце...” СЗ 324.5

“Каже Йому Хома: Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. Тож як можемо знати дорогу? Говорить йому Ісус: Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене. Якби ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. Відтепер знаєте Його і бачили Його!”... СЗ 325.1

“Каже Йому Пилип: Господи, покажи нам Отця, і цього нам вистачить. Говорить йому Ісус: Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Пилипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Чи ти не віриш, що Я є в Отці й Отець є в Мені? Слова, які Я кажу вам, не від Себе кажу. Отець, Який у Мені перебуває, — Він і творить ті діла” (Івана 14:1-10). СЗ 325.2

Учні все ще не розуміли слів Христа стосовно Його родинності з Богом. Багато чого з Його вчення і далі залишалося незрозумілим для них. Христос бажав, щоб вони мали більш ясне, більш чітке уявлення про Бога. СЗ 325.3

“Це Я в притчах сказав вам, — продовжував Він, — надходить година, коли більше в притчах не говоритиму вам, але відкрито сповіщу вам про Отця” (Івана 16:25). СЗ 325.4

Коли в день П'ятидесятниці Святий Дух злився на учнів, вони отримали більш повне розуміння істин, про які Христос говорив у притчах. Багато що з учення, що було для них таємницею, стало зрозумілим. Але навіть тоді учні не отримали повного виконання обітниці Христа. Вони отримали все знання про Бога, котре могли вмістити, однак повне виконання обітниці про те, що Христос відкрито сповістить їм про Отця, ще чекало на них у майбутньому. Так і сьогодні. Наше знання про Бога часткове і недосконале. Коли боротьба закінчиться і Людина Христос Ісус визнає перед Отцем Своїх вірних працівників, котрі правдиво свідчили про Нього у світі гріха, тоді вони ясно зрозуміють усе, що нині є для них таємницею. СЗ 325.5

Христос узяв зі Собою в небесні двори Свою прославлену людську природу. Тим, хто приймає Його, Він дає владу стати Божими дітьми, аби Бог наприкінці міг прийняти їх як Своїх і вони жили з Ним упродовж вічності. Якщо в цьому житті вони вірні Богові, то врешті-решт “побачать Його обличчя, а Його Ім'я на їхніх чолах” (Об'явл.22:4). А чи існує на Небі більша радість, ніж бачити Бога? Чи може бути більша радість для грішника, спасенного благодаттю Христа, ніж дивитися на лице Бога і знати Його як Отця? СЗ 326.1

Святе Письмо ясно вказує на єдність між Богом та Христом і так само ясно говорить про Особистість та Індивідуальність Кожного. СЗ 326.2

“Багато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до наших батьків. А цими останніми днями заговорив до нас через Сина... Він, будучи сяйвом слави та образом Його сутності, утримуючи все словом Своєї сили, здійснивши Собою очищення наших гріхів, — сів праворуч Величності на висотах. Він настільки кращий від ангелів, наскільки преславніше від них Його Ім'я, що Він успадкував. Бо кому з ангелів і коли мовилося: Ти є Мій Син, Я нині породив Тебе? Або: Я буду Йому за Отця, а Він буде Мені за Сина?” (Євр.1:1-5). СЗ 326.3

Особистість Отця й Сина, а також єдність, що існує між Ними, представлені в сімнадцятому розділі Євангелія від Івана в молитві Христа за Його учнів. СЗ 326.4

“Та благаю не лише за них, а й за тих, що повірять у Мене через їхнє слово, щоб усі були одне, — так, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, — щоб і вони в Нас були; щоб світ повірив, що Ти Мене послав” (Івана 17:20, 21). СЗ 326.5

Єдність, яка існує між Христом та Його учнями, не знищує особистості кожного. Вони — одне в намірах, думках, характері, але не в особі. Саме таким чином Бог і Христос — одне. СЗ 326.6