Небесні принципи щасливого життя

“Та він не впав, бо на камені був заснований” (Матв.7:25)

Народ був глибоко зворушений словами Христа. Людей приваблювала божественна краса основ істини, а важливі й серйозні застереження Христа були для них, як голос Божий, що випробовує серця. Його слова влучали в самий корінь їхніх попередніх уявлень і думок. Щоб виконувати Його вчення, необхідно було змінити звичні для них діла та думки. Це призвело б до зіткнення з релігійними вчителями, тому що зруйнувало б усю ту будівлю, яка зводилася рабинами протягом століть. І хоча Його слова знаходили відгук у серцях людей, лише деякі з них були справді готові втілити їх у життя. НПЩЖ 110.1

Ісус закінчив Нагірну проповідь притчею, яка на подив влучно говорила про необхідність виконання проголошеного Ним вчення. Серед натовпу, який оточував Спасителя, було багато людей, котрі жили на берегах Галілейського озера. Сидячи на схилі гори та слухаючи слова Христа, вони могли бачити яри й долини, через які стрімкі гірські потоки прокладали собі шлях до озера. Часто влітку ці потоки зникали, залишаючи за собою лише сухе, вкрите пилом русло. Але взимку, коли в горах йшли дощі, ці струмки перетворювалися на бурхливі річки і часом затоплювали всю долину, забираючи із собою усе, що зустрічалося на їхньому шляху. Тоді водою змивало і хатини селян у зелених долинах, яким, здавалося, ніщо не загрожувало. Але на горах стояли будинки, зведені на скелях. У деяких місцевостях їх витесували з каменю, і вони вже сотні років витримували негоду. Побудувати такий будинок надто важко, навіть дістатися до нього — справа нелегка. Природа навколо цих будівель була менш привабливою, ніж внизу, в зеленій долині. Але вони стояли на скелях, і ані вітер, ані буря, ані вода не загрожували їм. НПЩЖ 110.2

Ісус сказав, що той, хто кладе Його вчення в основу свого життя —подібний до людини, котра збудувала свій дім на скелі. За кілька сотень років до цього пророк Ісая писав: “Слово нашого Бога повіки стоятиме” (Ісая 40:8). Апостол Петро через багато років після проголошення Нагірної проповіді, повторюючи слова Ісаї, додав: “А це те Слово, яке проповідуване вам” (1Петр.1:25). Слово Боже — це єдина вірна і надійна основа у світі. “Небо і земля перейдуть, — сказав Ісус, — слова ж Мої не перейдуть!” (Матв.24:35). НПЩЖ 110.3

У Нагірній проповіді втілені величні принципи закону і характеру Божого. Той, хто будується на них, будує на Христі — на Скелі спасіння. Приймаючи ці слова, ми приймаємо Христа. І лише ті, які прийняли Його слова, справді будують на Ньому. “Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона — Ісус Христос” (1Кор.3:11). “Бо нема іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам” (Дії.4:12). Христос — Слово і відкриття Бога, відображення Його характеру, Його закону, Його любові, Його життя, — ось єдина основа і характер, “збудований” на ній, може встояти. НПЩЖ 111.1

Ми будуємо на Христі, коли коримося Його Слову. Праведний не той, хто насолоджується праведністю, а той, хто чинить її. Святість — це не відчуття захопленості, а плід повної віддачі Богові, виконання волі нашого Отця Небесного. Коли народ ізраїльський розташувався біля кордонів землі обітованої, недостатньо було знати про Ханаан чи співати його пісні. Одне лиш це не дало б змоги заволодіти виноградниками й оливними гаями прекрасної країни. Для того, щоб це стало їхньою власністю, потрібно було захопити цю землю, виконати потрібні умови, виявляючи живу віру в Бога, застосовуючи до себе Його обітниці та виконуючи Його постанови. НПЩЖ 111.2

Віра в тому й полягає, щоб виконувати слова Христа; не задля прихильності Божої, а тому, що ми, недостойні, вже отримали дар Його любові. Христос зумовлює спасіння людини не самим лише визнанням віри, а вірою, що виявляє себе у вчинках праведності. Послідовник Христа повинен не тільки говорити, а й діяти згідно з Його вченням. Характер формується вчинками. “Бо всі, хто водяться Духом Божим, сини Божі” (Римл.8:14). Синами Божими є не ті, сердець яких торкається Дух Божий, не ті, котрі інколи піддаються Його впливу, а ті, що водяться Духом. НПЩЖ 111.3

Можливо, і ви бажаєте стати послідовниками Христа, але не знаєте, з чого почати? Можливо, ви перебуваєте в темряві й не знаєте, як знайти світло? Ідіть за тим світлом, яке у вас є. Покладіть собі на серце бути слухняними виконавцями того, що вам відомо із Слова Божого. Його сила і саме Його життя перебувають у Його Слові. Приймаючи Боже Слово з вірою, ви отримаєте силу для послуху. Йдучи слідом за тим світлом, котре у вас є, ви отримаєте більше світло. Будуючи свій характер на Слові Божому, ви стаєте подібними до Христа. НПЩЖ 111.4

Христос — правдива Підвалина, живий Камінь. Усі, хто будують на Ньому, стають учасниками Його життя. “І самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний”. “На Якому вся будівля, злагоджено будована, зростає в святий храм у Господі” (1Петр.2:5; Ефес.2:21). НПЩЖ 111.5

Каміння стають єдиним цілим з підвалинами, бо мають одне спільне життя. Така будівля не впаде під тиском бурі, бо “те, що має в собі життя Боже, переживе з Ним усе”. А будь-яка споруда, заснована на чомусь іншому, ніж Слово Боже, впаде. Кожний, хто, подібно до юдеїв за днів Христа, будується на людських уявленнях і думках, на звичаях і обрядах, вигаданих людьми, або на ділах, вчинених незалежно від благодаті Христової, той споруджує будівлю свого характеру на хиткому піску. Бурхливі потоки спокус розмиють піщану основу, і вся будівля впаде, залишивши на берегах вічності лише жалюгідні уламки. НПЩЖ 112.1

“Тому так Господь Бог каже: …За мірило Я візьму правило, а вагою — справедливість. Град змете залишок брехні, а сховище води заллють!” (Ісая 28:16-17 СП). НПЩЖ 112.2

Але сьогодні Бог у Своєму милосерді ще кличе грішника: “Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не бажаю смерті грішника, а тільки щоб відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки; нащо вам умирати, доме Ізраїлів?” (Єзек.33:11 СП). Голос, який нині закликає до покаяння, є голосом Того, Хто з глибоким сумом вигукнув, дивлячись на улюблене місто: “Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчаток своїх під крила, та ви не захотіли! Ось дім ваш залишається порожнім для вас!” (Луки 13:34-35). У Єрусалимі Ісус символічно вбачав світ, що знехтував Його благодаттю і відкинув Божу любов. Він плакав за тими, які мають вперті й запеклі серця. Навіть тоді, коли Ісус на горі проливав сльози за долю Єрусалиму, це місто ще могло розкаятись та уникнути покарання. Бог усе ще чекав, що Небесний Дар буде прийнятий. З любов'ю Христос промовляє до ваших сердець: “Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зі Мною”. “Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння” (Відкр.3:20; 2Кор.6:2). НПЩЖ 112.3

Той, хто покладається на себе, будує на піску. Але ще не пізно, ви можете уникнути загибелі, яка ось-ось надійде. Перш ніж здійметься буря, поспішайте до міцно закладеної Скелі. “Тому Господь Бог сказав так: ‘Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя випробуваного, наріжного, дорогого, міцно закладеного. Хто вірує в Нього, не буде засоромлений’”. “Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я — Бог, і немає більше іншого Бога”. “Не бійся, бо Я з тобою! Не тривожся, бо Я Бог твій! Я додам тобі сили і тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею Моєю”. “Ви не зазнаєте сорому, ані знеславлення по віки вічні!” (Ісая 28:16; 5:22; 41:10; 45:17). НПЩЖ 112.4