Небесні принципи щасливого життя

“Силкуйтесь увійти тісними ворітьми” (Луки 13:24)

Пізньому подорожньому, який поспішав увійти до міста перед заходом сонця, не можна було десь зупинятися або звертати увагу на сторонні предмети. Він думав лише про одне — як увійти в брами міста. Таке ж прагнення до накресленої мети, за словами Ісуса, необхідне у християнському житті. “Я показав вам характер, який є правдивою славою Мого Царства. Воно не обіцяє вам земної влади, але варто прагнути його та докладати всіх зусиль до його досягнення. Я не закликаю вас змагатися за найвище місце у великому світовому царстві; але це не означає, що вам не доведеться боротися та перемагати. Я закликаю вас до боротьби, страждань, щоб увійти до Мого духовного Царства”. НПЩЖ 105.1

Життя християнина — це бій. Але перемогу він здобуває не своєю силою. Місцем битви є серце людини. Битва, у якій ми повинні брати участь, — найбільша битва з усіх, що будь-коли відбувалися. Вона полягає в тому, щоб прийняти волю Божу, підкорити своє серце Божій любові. Стара природа, народжена волею і бажанням тіла, не вспадкують Царства Божого. Необхідно звільнитися від успадкованих злих нахилів, колишніх звичок. НПЩЖ 105.2

Той, хто має намір увійти до духовного царства, помітить, що проти нього спрямовані всі сили пристрастей неприборканої природи, котрі діють разом із силами темряви. Самолюбство і гордість повстануть проти всього, що викриває їх. Самі по собі ми не можемо перемогти лихих нахилів і пожадань, які намагаються панувати над нами. Ми не можемо перемогти могутнього ворога, котрий тримає нас у неволі. Лише один Бог дає перемогу. Він бажає, щоб ми здобули перемогу над собою, власними бажаннями і звичками. Але без нашої згоди й участі Він не буде діяти в нас. Дух Божий діє через здібності й сили, дані людям. Щоб співпрацювати з Богом, потрібні людські сили. НПЩЖ 105.3

Перемога не отримується без ревної молитви; на кожному кроці необхідно упокорювати себе. Ми не повинні примушувати себе співпрацювати з божественною силою, наша воля має добровільно підкоритися волі Божій. Якщо б Божий Дух діяв на вас навіть у сто разів сильніше, ви б не стали від цього християнином, гідним мешканцем небес; фортеця сатани залишилась би непереможною. Ваша воля повинна з'єднатися з волею Божою. Ви самі по собі не здатні підкорити Божій волі свої наміри, бажання і нахили; але якщо ви прагнете цього, Бог зробить це за вас. Він допоможе “зруйнувати задуми і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога; і полонимо всяку думку на послух Христові” (2Кор.10:5). Тоді ви “зі страхом і тремтінням звершуйте ваше спасіння, тому що Бог викликає у вас і бажання, і дії за доброю волею Своєю” (Фил.2:12-13). НПЩЖ 105.4

Багатьох людей приваблює краса Христа і слава небес, проте вони ухиляються від умов, за яких все це можна придбати. Широкою дорогою крокують багато таких, які не задоволені нею. Вони бажають звільнитися від рабства гріха і власними силами подолати гріховні звички. Вони знають про вузький шлях і тісні ворота; але земні принади, любов до світу, гордість, неосвячені бажання і честолюбство є тією стіною, що розділяє їх зі Спасителем. Щоб зректися власної волі, ідолів і звичок, вимагається жертва, якої багато людей жахаються і перед якою відступають. Багато людей “шукатимуть увійти, та не зможуть” (Луки 13:24). Вони бажають добра, докладають певних зусиль, щоб досягти цього, але не обирають його; вони не ставлять перед собою твердої мети досягти добра за всяку ціну. НПЩЖ 106.1

Наша єдина надія на перемогу полягає в тому, щоб підкорити свою волю волі Божій і щогодини, щодня узгоджувати з нею власне життя. Ми не можемо увійти до Царства Божого такими, якими є зараз. Якщо ми досягнемо святості, то лише зрікшись власного “я” та прийнявши в серце Христа. Пиха і самолюбство мають бути прибиті до хреста. Чи готові ми заплатити ціну, яка вимагається від нас? Чи готові ми привести свою волю до повної згоди з волею Божою? Якщо ми не готові це зробити, то відроджуюча благодать Божа не відкриється в нас. НПЩЖ 106.2

Боротьба, що чекає на нас, є “добрим подвигом віри”. Апостол Павло писав: “Для цього я і працюю, змагаючись силою Його, яка могутньо діє в мені” (Колос.1:29). НПЩЖ 106.3

Яків у важку хвилину життя звернувся до Бога з молитвою. У нього було одне всепоглинаюче бажання: змінити свій характер. У той час, як він благав про це Бога, хтось, на його думку, — ворог, поклав на нього руку, і він боровся за своє життя цілу ніч. Незважаючи на небезпеку, це бажання не покинуло його. Коли сила майже залишила його, Ангел виявив свою божественну міць, і Яків нарешті зрозумів, з Ким боровся. Змучений і безпомічний він припав до грудей Спасителя і благав благословення. Яків нізащо не хотів відступити, відмовитися від свого прохання, і Христос, за Своєю обітницею, вислухав благання цієї безпорадної і покаяної душі. “Хіба що він буде шукати захисту в Мене, схоче укласти мир зі Мною, — нехай же укладе мир зі Мною!” (Ісая 27:5 СП). Англійський переклад цього вірша: “Нехай тримається він за Мою силу, щоб мати мир зі Мною; і матиме він мир зі Мною”. Яків рішуче сказав: “Не пущу Тебе, поки не поблагословиш мене” (Бут.32:26). Дух наполегливості передався патріархові від Того, з Ким він боровся. Саме Він дав йому перемогу та змінив його ім'я “Яків” на Ізраїль, кажучи: “Ти змагався з Богом і з людьми та й переміг” (Бут.32:28 СП). Те, чого Яків марно намагався досягнути власними силами, він отримав, коли довірився Богові та підкорив Йому свою волю. “А оце перемога, що світ перемогла, — віра наша” (1Йоан.5:4). НПЩЖ 106.4