Пророки і царі

Розділ 18. Оздоровлення води

За патріархальних часів Йорданська долина “була наводнювана, неначе Господній сад”. Колись у цій прекрасній долині вирішив оселитися Лот, який “розклав намети аж до Содому”.¹ З того часу, як міста долини були знищені і навколишня місцевість опустіла, вона стала частиною Юдейської пустелі. ПЦ 153.1

Збереглася лише невелика частина цієї прекрасної долини з життєдайними струмками та джерелами, що тішили серце людини. У цій долині, багатій хлібними ланами, гаями фінікових пальм та інших фруктових дерев, після переходу через Йордан отаборився Ізраїль і вперше скуштував плодів Обітованого краю. Тоді дорогу перегородили мури Єрихону, язичеської фортеці, центру поклоніння Астарті — найогиднішого і найаморальнішого з усіх форм ханаанського ідолопоклонства. Як відомо, мури цього міста впали, а його мешканці були знищені. Тоді в присутності всього Ізраїлю було урочисто проголошено: “Проклятий хай буде перед Господом той, хто наважиться відбудувати це місто. Він заснує його на первородному своєму, а на наймолодшому своєму поставить брами його”.² ПЦ 153.2

Минуло п'ять століть. Це місце так і залишалося проклятою Богом пустелею. Навіть на джерелах, які робили цю частину долини особливо привабливою, позначалися сліди прокляття. Однак у часи відступництва царя Ахава, коли під впливом Єзавелі відродилося поклоніння Астарті, Єрихон — стародавній центр ідолопоклонства — був відбудований, хоча будівничому довелося заплатити за це страшну ціну. Хієм з Бет-Елу “на первородному своєму Авірамові він поклав його фундаменти, а на наймолодшому своєму Сегівові поставив брами його, за словом Господа”.³ ПЦ 153.3

Неподалік від Єрихону, серед плодовитих гаїв розташувалася одна з пророчих шкіл, яку після вознесення Іллі відвідав Єлисей. Мешканці того міста прийшли до пророка і сказали: “Положення цього міста хороше, як сам, пане, бачиш, та вода нездорова й земля не родить”. Раніше чиста свіжа джерельна вода, якою користувалися мешканці міста й околиць, тепер стала непридатною для вжитку. ПЦ 154.1

У відповідь на прохання громадян Єрихону Єлисей сказав: “Принесіть мені нову посудину, і покладіть туди солі”. Отримавши це, “він пішов до джерела води, вкинув туди солі й сказав: ‘Так говорить Господь: Я зробив цю воду здоровою; не буде більш від неї смерті, ані неврожаю’”.⁴ ПЦ 154.2

Оздоровлення вод Єрихону було здійснене не людською мудрістю, а чудодійною силою Бога. Відбудовники міста не заслуговували милості Небес, однак Той, Хто “наказує сонцю Своєму сходити над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних”,⁵ вважав за потрібне явити за допомогою цього милосердного вчинку Свою готовність зцілити Ізраїль від духовних хвороб. ПЦ 154.3

Це оздоровлення не було тимчасовим: “І вода стала здоровою — аж по цей день, за словом Єлисея”.⁴ Минали століття, а води цього джерела продовжували зрошувати цю частину долини, перетворюючи її на прекрасний оазис. ПЦ 154.4

Як же багато духовних повчань можна взяти з історії про оздоровлення води! Новий посуд, сіль, джерело — усе сповнене символічного змісту. ПЦ 154.5

Кидаючи сіль до гіркого джерела, Єлисей виклав той же духовний урок, що цілі століття пізніше запропонував Спаситель, коли сказав Своїм учням: “Ви — сіль землі”.⁶ ПЦ 154.6

Сіль, кинута в забруднене джерело, очистила його воду й принесла життя і благословення там, де раніше була хвороба і смерть. Порівнюючи Своїх дітей із сіллю, Бог бажав показати, що Він планує зробити їх спільниками Своєї благодаті, аби вони, у свою чергу, стали джерелом спасіння інших. ПЦ 154.7

Вибираючи народ із цього світу, Бог мав на меті не тільки зробити їх Своїми синами і доньками, але щоб через них світ міг отримати спасаючу благодать. Господь вибрав Авраама, щоб він став не лише другом Божим, а й посередником, через якого Він міг би зливати Свої особливі дари на інші народи. ПЦ 155.1

Світ має потребу в проявах щирої християнської віри. Отрута гріха продовжує звершувати свою руйнівну роботу в суспільстві. Міста і села заполонили хвилі гріха й аморальності. Світ сповнений хвороб, страждань і беззаконня. Всюди є душі, обтяжені злиднями і відчаєм, пригнічені відчуттям власної вини; вони гинуть через відсутність освячуючого впливу. Хоч Євангеліє Істини їм проповідується, однак вони гинуть через те, що особистий приклад людей, які мали б бути “запахом життєдайним на життя”, став “запахом смертоносним на смерть”. Ці душі п'ють гіркоту, бо джерела, які б мали давати воду вічного життя, отруєні. ПЦ 155.2

Сіль необхідно змішати з речовиною, до якої вона додається; аби зберегти продукти від псування, вони повинні бути просякнуті, насичені сіллю. Так через особистий контакт і спілкування спасаюче Євангеліє досягає сердець людей. Кожен спасається не колективно, а індивідуально. Особистий вплив — це сила, яка в поєднанні із впливом Христа має звеличувати те, що звеличує Христос, запроваджувати принципи праведності і стримувати моральне розкладання світу. Людина має поширювати благодать, якою наділяє лише Христос; підносити, облагороджувати життя і характери оточуючих своїм бездоганним прикладом щирої віри й любові. ПЦ 155.3

Про досі забруднене джерело Єрихону Господь сказав; “Уздоровив Я цю воду, — не буде вже звідти смерті, ані непліддя”. Нечисте джерело — символ відособленої від Бога душі. Гріх не тільки Розділ яє людину з Богом, а й убиває в людській душі бажання та здатність пізнавати Його. Гріх спотворює усе людське єство: розум пошкоджується, уява розбещується, властивості душі деградують. Відчувається відсутність чистої релігії, святості серця. Перетворююча Сила Бога не відродила характеру. Душа залишається слабкою, а через брак моральної сили занечищується і розкладається? ПЦ 155.4

Очищене серце зазнає повної зміни. Перетворення характеру свідчить світові про те, що в серці пробуває Христос. Дух Божий пробуджує в душі нове життя, підкоряючи думки й бажання волі Христа; таким чином внутрішня людина відновлюється за образом Божим. Колись слабкі, заблудні люди свідчать світові, що викупна сила благодаті здатна перетворити зіпсований характер на досконалий, сповнений добрих учинків. ПЦ 156.1

Серце, яке приймає Боже Слово, відрізняється від ставка, вода якого випаровується, або до тріснутого посуду, який втрачає все, що в ньому є. Воно немов гірський потік, що постійно поповнюється невичерпними струмками і прохолодні іскристі води якого, падаючи з каменя на камінь, відсвіжують усіх змучених, спраглих, обтяжених. Воно — як швидкоплинна ріка, яка стає все глибшою і ширшою, доки її життєдайні води не розіллються по всій землі. Цей дзюркотливий чистий потік струмує вперед і вперед, залишаючи після себе рясну зелень та багаті врожаї. На його берегах буяє соковита трава і вкриті рясним листям дерева, милує око море барвистих квітів. Навіть коли поверхня землі під промінням гарячого літнього сонця перетворюється на похмуру пустелю, русло річки залишається облямованим каймою зелені. ПЦ 156.2

Так буває з правдивою Божою дитиною. Вчення Христа відкривається як животворний всеосяжний принцип, як жива, діяльна, духовна енергія. Коли серце відкрите для небесного впливу істини й любові, ці принципи стають подібними до потоку в пустелі, який безплідні, сухі землі перетворює на родючі рівнини. ПЦ 156.3

Коли ті, котрі очистилися й освятилися через пізнання біблійної Істини, з усією відданістю виконують справу спасіння душ, вони стають життєдайним запахом на життя. Щодня вгамовуючи спрагу з невичерпного джерела благодаті й пізнання, вони зауважать, що їхні серця переповнюються Духом їхнього Вчителя; завдяки їхньому безкорисливому служінню чимало людей знаходять фізичну, душевну й духовну підтримку. Утомлені зміцнюються, хворі зціляються, обтяжені гріхом знаходять полегшення. У далеких країнах з уст тих, котрі навернулися від служіння гріхові до праведності, виходять слова подяки і хвали. ПЦ 156.4

“Давайте — і буде дано вам”, бо Слово Господнє — то “джерело садів, криниця живої води, потоки, що плинуть з Ливану”.⁷ ПЦ 157.1