Пророки і царі

Розділ 14. “В дусі та силі Іллі”

Упродовж довгих століть, що минули з часу Іллі, його життя сповняло мужністю і надихало тих, хто був покликаний відстоювати істину під час відступництва. А для нас це має особливе значення, “бо за нашого часу кінець віків прийшов”.¹. Історія повторюється. Сьогодні світ має своїх Ахавів та Єзавелей. Наш вік — це вік ідолопоклонства, як і за часів Іллі. Хоча нині ми не бачимо жертовників та ідолів, однак тисячі людей ідуть слідом за богами цього світу — багатством, славою, задоволеннями, приємними байками, що задовольняють бажання невідродженого людського серця. Переважна більшість людей мають неправильне уявлення про Бога і Його характер; вони, як і колишні поклонники Ваала, служать фальшивому богові. ПЦ 118.1

Навіть чимало так званих християн перебувають під впливом людей, які вороже ставляться до Бога і Його Істини. ПЦ 118.2

Таким чином, вони відвертаються від Божественного і звеличують людське. В наш час переважають невір'я та відступництво. Люди хизуються пізнанням істини, однак насправді це не що інше, як безглузда самовпевненість. Людські теорії підносяться вище Бога та Його Закону. Сатана спокушає людей до непокори, запевняючи, що непослух принесе їм незалежність і свободу, зробить їх богами. Всюди виявляється дух опору ясному Божому Слову і властиве ідолопоклонству піднесення людської мудрості над Божественним одкровенням. Пристосовуючись до світських звичаїв і теорій, люди настільки затьмарили свою свідомість, що, здається, зовсім втратили здатність відрізняти світло від темряви, істину від омани. Вони настільки відійшли від правильного шляху, що більше довіряють думці кількох так званих філософів, аніж біблійним істинам. Повчання й обітниці Божого Слова, його застереження щодо непослуху й ідолопоклонства, здається, безсилі пом'якшити їхні серця. Віру, що надихала апостолів Павла, Петра, Йоана, вони сприймають як старомодну, містичну, не достойну мудрості сучасних мислителів. ПЦ 118.3

На самому початку Бог дав людству Свій Закон як засіб досягнення щастя і вічного життя. Намагаючись викривити Божий намір, сатана намагається навчити людей не коритися цьому Законові, силкуючись представити принципи Закону в неправильному світлі, применшуючи його значення. Він спрямував свій удар на Закон спробою змінити його, примушуючи людей порушувати Його приписи, залишаючись при цьому впевненими, що дотримуються його. ПЦ 119.1

Один письменник порівнює спробу змінити Божий Закон із недобрим стародавнім звичаєм переставляти в неправильному напрямку дороговказ, що стояв на головному перехресті двох шляхів. Дуже часто це було причиною великих непорозумінь і труднощів. ПЦ 119.2

Для мандрівників Землі Бог також установив подібний дороговказ. Одна його стрілка показує на добровільний послух Творцеві — напрямок до щастя й життя, а інша — це дорога непослуху, напрямок до горя і смерті. ПЦ 119.3

Дорога до щастя позначена з такою ж точністю, як і в давнину дорога до міста-сховища. Однак лихої для людського роду години великий ворог усякого добра переставив дороговказ; у результаті безліч людей схибили з дороги. Господь через Мойсея навчав ізраїльтян: “Суботи Мої будете пильнувати, бо це знак між Мною та між вами для ваших поколінь, щоб ви знали, що Я — Господь, що освячує вас! І будете пильнувати суботу, бо вона свята для вас. Хто опоганить її, той нехай буде покараний смертю, бо кожен, хто робитиме якусь роботу суботнього дня, той буде викорінений з-поміж свого народу! Тож нехай Ізраїлеві сини додержуються суботи, щоб святкувати її з роду в рід як Заповіт віковічний. Це вічна ознака між Мною та між Ізраїлевими синами, бо шість днів творив Господь небо та землю, а сьомого дня спочив, перервавши працю”.² ПЦ 119.4

У цих словах Господь недвозначно визначив послух як шлях до Божого міста, але чоловік гріха переставив дороговказ, спрямувавши стрілку в неправильному напрямку. Він установив фальшиву суботу і примусив людей вважати, що, відпочиваючи цього дня, вони виконують повеління Творця. ПЦ 120.1

Бог проголосив, що сьомий день — субота Господня. ПЦ 120.2

Коли “були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє”, Він звеличив цей день як пам'ятник Своєї творчої діяльності. Відпочиваючи сьомого дня “від усієї праці Своєї, яку чинив... Бог поблагословив день сьомий, і освятив його”.³ ПЦ 120.3

Під час виходу з Єгипту Божий народ отримав особливі вказівки щодо суботи. Коли ізраїльтяни перебували в рабстві, їхні наглядачі, збільшуючи щотижня обсяг роботи, намагалися примусити їх працювати в суботу. Умови праці ставали дедалі важчими і суворішими. Однак тепер ізраїльтяни були звільнені від рабства і впроваджені в таке місце, де могли вільно виконувати всі постанови Єгови. Закон був проголошений на горі Синай, його “написана Божим перстом” копія була вручена Мойсееві (Вих.31:18). Упродовж майже сорока років мандрівки ізраїльтян Бог постійно нагадував їм про визначений Ним день відпочинку. Сьомого дня не падала манна, зібрана в день приготування порція чудодійним чином зберігалася і на суботу. ПЦ 120.4

Перед тим, як увійти до Обітованого краю, Мойсей навчав ізраїльтян “дотримуватись дня суботнього, щоб святкувати його”.⁴ Намір Господа полягав у тому, щоб через правильне дотримання суботи Ізраїль постійно пам'ятав про свою відповідальність перед Ним як своїм Творцем і Викупителем. Якби вони належним чином дотримувалися суботи, тоді не було б ідолопоклонства; однак коли ця Заповідь Десятислів'я була відкинена як непотрібна, народ забув про Творця і став поклонятися іншим богам. “Дав їм Свої суботи, — говорить Бог, — щоб були вони ознакою між Мною та між ними, щоб знали, що Я Господь, Котрий освячує їх”. Однак “постанови Мої вони відкинули, у Заповідях Моїх не ходили, і суботи Мої зневажали, бо серце їхнє було прив'язане до бовванів”. ПЦ 120.5

Закликаючи ізраїльтян навернутися, Господь звертає їхню увагу на важливість дотримування суботи. “Я — Господь, Бог ваш, — говорив Він, — в Заповідях Моїх ходіть, і постанови Мої зберігайте й виконуйте їх. І святіть суботи Мої, щоб вони запишались ознакою між Мною та між вами, щоб ви знали, що Я Господь, Бог ваш!”.⁵ ПЦ 120.6

Наголошуючи на гріхах Юди, що, врешті-решт, призвели до вавилонського полону, Господь сказав: “Суботи Мої зневажаєш...” “Тоді Я вилив на них Мій гнів, і вогнем обурення Мого Я їх знищив. Я повернув на голову їхні переступи”.⁶ ПЦ 121.1

При відбудові Єрусалиму за днів Неемії порушення суботи також суворо засуджувалося: “Чи ж не так робили ваші батьки, за що послав Бог наш усе це лихо на нас та на це місто? А ви ще збільшуєте гнів Його на Ізраїля зневажанням суботи”.⁷ ПЦ 121.2

Під час Свого земного служіння Христос постійно наголошував на необхідності дотримання суботи; у Своєму вченні Він виявляв пошану до Заповіді, яку Сам встановив. За днів Ісуса дотримання суботи було настільки спотворене, що воно відображало скоріше людський егоїзм і деспотизм, аніж характер Бога. Христос відкинув фальшиве вчення, за яким люди претендували, що знають Бога; насправді ж вони представляли Його в неправильному світлі. Хоча рабини ставилися до Христа з лютою ворожістю. Він ні в чому не поступився їхнім вимогам і продовжував дотримуватись суботи відповідно до Божого Закону. ПЦ 121.3

Зрозумілою для всіх мовою Він багато разів засвідчував про Свою пошану до Закону Єгови. ПЦ 121.4

“Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків, — сказав Він, — Я не прийшов відмінити, але сповнити. Запевняю вас: доки будуть існувати небо й земля, жодна йота, жодна риска із Закону не зникне — все збудеться. Хто ж порушить одну з найменших цих Заповідей і так навчить людей, — він найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься у Царстві Небесному”.⁸ ПЦ 121.5

Протягом усієї християнської епохи великий ворог людського щастя робив суботу четвертої Заповіді об'єктом особливих нападів. Сатана говорить: ...я буду діяти всупереч Божим намірам. Я дам можливість своїм послідовникам скасувати Божий пам’ятник — сьомий день, суботу. Таким чином я доведу світові, що благословенний і освячений Богом день змінений. Люди забудуть про цей день. Я знищу будь-яку згадку про нього. Замість цього дня я встановлю день, який не отримав Божого схвалення і не може бути ознакою між Богом і Його народом. А тих, котрі приймають цей день, я примушу надати йому такої святості, якою Бог позначив день сьомий. ПЦ 121.6

Я звеличу себе через свого намісника. Перший день буде піднесений, а протестантський світ прийме цю фальшиву суботу за справжню. Через порушення встановленої Богом суботи я примушу людей зневажати і Його закон. Слова “це ознака між Мною та між вами у всі віки” будуть стосуватися моєї суботи. ПЦ 122.1

Таким чином світ стане моїм. Я буду правителем Землі, князем світу. Я настільки опаную розумом своїх підвладних, що Божа субота стане об'єктом повної зневаги. Що ж стосується ознаки, то я вчиню так, що дотримання сьомого дня стане ознакою непокори земним правителям. Людські закони будуть настільки суворими, що чоловіки і жінки не наважаться святкувати сьомий день, суботу. Боячись залишитися без їжі та одягу, вони об'єднаються зі світом у порушенні Божого Закону. Земля повністю перебуватиме під моєю владою… ПЦ 122.2

Встановленням фальшивої суботи ворог мав намір “змінити часи та закони”. Однак чи досяг він значного успіху в справі зміни Божого Закону? Відповідь на це запитання міститься в 31—му Розділі книги Вихід. Ось що говорить про сьомий день, суботу, Господь, Котрий вчора, сьогодні й навіки той самий: “Це ознака між Мною та між вами для ваших поколінь… Це ознака навіки”.⁹ Фальшивий дороговказ спрямовує лише на хибний шлях, але Бог не підвладний змінам. Він залишається всемогутнім Богом Ізраїлю. “Народи в Нього — неначе крапля з відра; вони не більш, ніж на вазі пилинка! Таж Він острови підіймає, немов порошинку! Усього Лівану не вистачить на жертовне вогнище; не вистачить і тварин на цілопалення! Усі народи перед Ним — ніщо; вони в Нього менші марноти та порожнечі”¹⁰. Сьогодні, як і за часів Ахава та Іллі, Господь залишається ревнителем Свого Закону. ПЦ 122.3

Але як же зневажено Його Слово! Нині світ відкрито повстав проти Бога. Це, воістину, непокірне покоління, сповнене невдячності, формалізму, лицемірства, гордості і відступництва. Люди зневажають Біблію й Істину. Ісус бачить, що Його Закон відкидають, Його любов'ю нехтують, а до Його посланців ставляться байдуже. ПЦ 123.1

Він звертався до людей мовою Свого милосердя, однак виявилось, що вони їх не потребують; Він посилав застереження, але до них не прислухались. Храм людської душі перетворився на місце злочинної торгівлі. Егоїзм, заздрість, гордість, злоба — усе це викохується в серцях. ПЦ 123.2

Багато хто, не вагаючись, глузує зі Слова Божого, а тих, що беззастережно вірять йому, роблять посміховищем. Зростає зневага до закону й порядку, що безпосередньо провадить до порушення чітких повелінь Єгови. Насильство і злочин — ось результат збочення людей, які поклоняються в капищах ідолам та марно шукають щастя й миру. ПЦ 123.3

Нехтування Заповіддю про суботу спостерігається майже повсюдно. Якими ж зухвалими безбожниками стали ті, котрі запроваджують закони на захист удаваної святості першого дня тижня і , разом з тим узаконюють торгівлю спиртними напоями! Вважаючи себе мудрішими за Слово, вони намагаються чинити тиск на людське сумління, схвалюючи зло, яке руйнує і спотворює до звіроподібного стану створені за Божим образом істоти. Автором таких законів є сам сатана. Йому добре відомо, що на тих, хто підносить людські закони понад Божественні, лежить Боже прокляття, але він робить усе можливе, щоб запровадити людей на широку дорогу, кінець якої — загибель. ПЦ 123.4

Люди настільки звикли шанувати людські судження і постанови, що майже весь світ пішов слідом за ідолами. А той, котрий прагне змінити Божий Закон, удається до омани й хитрощів, аби лише змусити людей протистати Богові і тій відзнаці, яка є відмітною рисою праведних. Однак Господь не дозволить, щоб людина безкарно порушувала і зневажала Його закон. Прийде час, коли “горді очі людини поникнуть, і буде принижена людська пиха;. — один лише Господь залишиться найвищим того дня! ”¹¹ Хоч скептики, глузуючи та насміхаючись, можуть заперечувати вимоги Божого Закону; хоч світський дух може згубно впливати на багатьох людей; хоч Божа справа може звершуватися ціною великих зусиль і постійної жертви, однак, врешті-решт, істина прийде до свого славного тріумфу. ПЦ 123.5

Наприкінці Божої роботи на землі норми Його Закону знову будуть піднесені. Попри те, що фальшива релігія може переважати, а беззаконня намножуватися; хоча любов багатьох може охолонути, а Голгофський хрест втратити своє значення; хоч темрява, подібно до смертної тіні, може огорнути землю, а популярні теорії та вчення повстануть проти істини, незважаючи на те, що з метою знищення Божого народу може складатися змова за змовою — у годину найбільшої небезпеки Бог Іллі підійме людей, які понесуть Його вістку, і ніщо не зможе примусити їх замовкнути. В густонаселених великих містах, у поселеннях, де люди у своїй зухвалості зайшли так далеко, що зневажили Всевишнього, — скрізь пролунає голос суворого докору. Вибрані Богом мужі безстрашно засуджуватимуть союз церкви зі світом. Вони щиро закликатимуть людей зректися людських постанов і дотримуватися правдивої суботи. “Побійтеся Бога й віддайте славу Йому, — звіщатимуть вони усім народам, — бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела... Кали хто поклоняється звірові та його образові, і приймає знак на своє чоло або на свою руку, той питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене в чаші гніву Його”.¹² ПЦ 124.1

Бог не порушить Свого Заповіту і не змінить Слова, яке вийшло з Його уст. Боже Слово непорушно стоятиме повіки, як і Його престол. Написаний Божим перстом, Заповіт буде представлений під час суду, й увесь світ стане перед Вічним Суддею для того, щоб почути свій вирок. ПЦ 124.2

Сьогодні, як і за днів Іллі, між тими, котрі дотримуються Божих Заповідей, та поклонниками фальшивих богів існує чітка межа. “Докіль кульгатимете на обидва боки? — вигукнув Ілля. — Коли Господь є Бог, ходіть за Ним; коли ж це Ваал — ходіть за ним”.¹³ ПЦ 124.3

А до сучасного світу звернена така вістка: “Упав, упав великий Вавилон! ...Вийдіть із нього, люди Мої, щоб не стали ви спільниками гріхів його і щоб не потрапили під кари його. Бо гріхи його досягли Неба, і Бог згадав про злочини його”.¹⁴ ПЦ 124.4

Недалекий той час, коли кожна душа буде випробувана. Нас примушуватимуть дотримуватися фальшивої суботи. Боротьба точитиметься між Заповідями Божими та людськими. Ті, які крок за кроком поступалися вимогам світу і пристосовувалися до його звичаїв, поспішатимуть підкоритися владі, аби не зазнати глузувань, образ, ув'язнення і смерті. Це буде той час, коли золото виявиться відокремленим від домішок. Правдиве благочестя можна буде легко відрізнити від удаваного. Чимало зірок, блиском яких ми захоплювалися, згаснуть у пітьмі. Ті, що носили священицький одяг, але не були зодягнені в Христову праведність, постануть у соромі своєї наготи. ПЦ 125.1

Серед мешканців різних країн землі є люди, які не схилять своїх колін перед Ваалом. Подібно до зірок на небі, що з'являються тільки вночі, ці вірні мужі сяятимуть і тоді, коли темрява вкриє землю, а морок — народи. В язичницькій Африці, в католицьких країнах Європи та Південної Америки, в Китаї та Індії, на морських островах — в усіх темних куточках землі Бог має Своїх вибраних дітей, котрі, наче зорі на небі, сяятимуть серед темряви світу, відкриваючи нечестивим людям перетворюючу силу послуху Його Закону. Вже сьогодні вони з'являються серед кожного народу, язика і племені; в годину ж найбільшого відступництва, коли сатана докладатиме всіх зусиль, аби примусити “усіх — малих і великих, багатих і вбогих, вільних і рабів” — під загрозою смерті прийняти знак вірності фальшивому дню відпочинку, ці вірні, “бездоганні та щирі, невинні діти Божі”, засяють як “світила в світі”¹⁵ Чим темнішою буде ніч, тим яскравіше вони сяятимуть. ПЦ 125.2

Яку дивовижну роботу здійснив би Ілля, якби спробував перерахувати Ізраїль у той час, коли Божі суди спіткали грішний народ! Тоді він міг назвати лише одного прибічника Господа. Та коли він сказав: “Позостався я один, і вони шукають душу мою”, слово Господнє здивувало його: “А в Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, коліна яких не схилялися перед Ваалом”.¹⁶ ПЦ 125.3

Тому сьогодні хай ніхто не намагається “порахувати” Ізраїль, але нехай у кожного буде “тілесне серце”,¹⁷ сповнене ніжного співчуття; серце, яке, подібно до серця Христового, намагається спасти гинучий світ. ПЦ 126.1