Христос — надія світу

Розділ 81. Господь воскрес!

(На підставі Євангелія від Матв.28:2—4, 11—15)

Повільно минала ніч першого дня тижня. Надходила найтемніша передсвітанкова пора. Христос ще був у полоні тісного гробу. Великий камінь стояв на своєму місці, римська печатка залишалася недоторканою, варта пильнувала. Але тут перебували і невидимі вартові. Навколо цього місця зібрався сонм злих ангелів. Якби це тільки було в їхніх силах, князь темряви зі своїм відступницьким воїнством назавжди залишив би запечатаним гріб, у якому спочивав Божий Син. Але гріб оточувало також і небесне військо. Могутні ангели охороняли Ісуса і чекали нагоди привітати Князя Життя. ХНС 746.1

“І ось стався великий землетрус, бо Господній ангел зійшов з неба…”¹ Зодягнутий у повну зброю Божу, цей ангел залишив небесні двори. Сяючі промені Божої слави освітлювали йому дорогу. “Був же його вигляд, мов блискавка, а його одяг — білий, мов сніг. Зі страху перед ним затремтіли вартові й стали наче мертві”.¹ ХНС 746.2

Нумо, священики й начальники Ізраїлю, де ж ваша надійна охорона? Хоробрі воїни, які ніколи нічого не боялися, захоплені в полон без меча і списа. Перед ними не смертний воїн, а наймогутніший ангел небесного війська Господнього. Цей вісник заступив сатану після його падіння. Це він сповістив над вифлеємськими пагорбами про народження Христа. Земля здригається при його наближенні, воїнство темряви відступає, і коли він відсуває камінь, здається, Небеса наближаються до Землі. Вартові бачать, як ангел відкочує брилу, мов камінчик, і чують його заклик: “Сину Божий, виходь, — Твій Отець кличе Тебе!” Сторожа бачить, як Ісус виходить із гробниці, і чує, як Він проголошує біля відкритої могили: “Я — Воскресіння і Життя”. Коли Він виходить у величі й славі, усе небесне воїнство ангелів шанобливо схиляється перед Викупителем, вітаючи Його похвальними піснями.¹ ХНС 746.3

Землетрусом був позначений час, коли Христос віддав Своє життя, і так само землетрусом засвідчена мить, коли Він урочисто прийняв його. Той, Хто переміг смерть і могилу, вийшов із гробу Переможцем, у той час як земля здригалася серед блискавок і громів. Коли Ісус знову повернеться на Землю, від Його голосу здригнеться “не тільки земля, а й небо”. “Захиталась земля, немов п'яний, і рухається, мов ночліжний курінь”, “Небо з гуркотом пройде”, “… Стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять”, “… Та Господь — охорона своєму народові й твердиня синам Ізраїілевим”.² ХНС 747.1

Коли Ісус помирав, воїни були свідками, як землю опівдні раптом огорнула темрява; а під час воскресіння вони побачили, як ангели своїм сяйвом розсіяли темряву, і почули радісний спів небожителів: “Ти переміг сатану і сили темряви! Поглинута смерть перемогою!” ХНС 747.2

Христос вийшов із гробу прославленим, і римська сторожа стала свідком цього; їхні погляди були звернені до Того, з Кого вони недавно знущалися. У Ньому, оточеному сяйвом слави, вони впізнали свого В'язня, Котрий стояв перед ними в судовому залі і для Кого вони сплели терновий вінок. Це був Той, Хто стійко тримався перед Пилатом та Іродом; Той, Кого вони жорстоко бичували і прибили до хреста, на Кого самовдоволені священики й керівники храму кивали головами, промовляючи: “Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?!”³ Це був Той, Кого поклали в новий гріб Йосифа, але тепер Він був звільнений з нього за наказом Неба. Навіть якби цілі гори завалили вхід до Його гробу, то й це не перешкодило б Йому вийти. ХНС 747.3

Побачивши ангелів і прославленого Спасителя, римські вартові попадали, як мертві. Коли ж небесні посланці зникли, воїни підвелися і, наскільки швидко могли бігти їхні тремтячі ноги, кинулися до воріт саду. Хитаючись, мов п'яні, вони поспішали до міста, розповідаючи всім зустрічним чудову новину. Вони прямували до Пилата, але вістка про воскресіння Ісуса вже дійшла до юдейських можновладців, тому священики і начальники розпорядилися, аби воїнів привели спочатку до них. Дивний вигляд мали ці воїни. Бліді, тремтячи зі страху, вони засвідчили, що Христос воскрес. Воїни розповіли все, що бачили. У них навіть не було часу, аби щось вигадати і сказати неправду. Насилу добираючи потрібні слова, вони сказали: “Той, Кого розп'яли, — Син Божий! Ми чули, як ангел проголосив Його Величністю небес, Царем слави”. ХНС 748.1

Обличчя священиків пополотніли, як у мерців. Каяфа хотів щось сказати, та лише беззвучно ворушив губами. Воїни вже готові були покинути зал засідань, коли їх зупинив голос Каяфи. “Почекайте, почекайте, — сказав він. — Нікому не розповідайте того, що бачили”. ХНС 748.2

Воїнів примусили говорити неправду: “Говоріть, що Його учні, прийшовши вночі, викрали Його, коли ми спали”.⁴ Тут священики перехитрили самих себе. Як же воїни могли сказати, що учні вкрали Христове тіло, коли вони спали? Якщо вони спали, то як могли це знати? І якщо б учні були винними у викраденні тіла, то хіба священики не звинуватили б їх першими? І врешті-решт, якщо вартові заснули біля гробу, то чи не вирушили б священики до Пилата, щоб він покарав воїнів? ХНС 748.3

Воїни жахалися самої думки, що їм доведеться самим собі винести вирок, стверджуючи, нібито вони спали на своєму посту. Така провина каралася смертю. Навіщо їм фальшиво свідчити, обманювати народ і ризикувати власним життям? Адже вони виконали свій нелегкий обов'язок, пильнуючи цілу ніч! І навіщо їм іти під суд, звинувачуючи себе, навіть якщо їм за це заплатять? ХНС 748.4

Аби запобігти поширенню такої небажаної вістки, священики пообіцяли вартовим подбати про їхню безпеку, мовляв, навіть Пилат не захоче розголошення цієї справи так само, як і вони. Таким чином римські солдати продали свою честь юдеям. До священиків вони з'явилися із вражаючим свідченням про істину, а вийшли від них підкуплені та з неправдою на устах. ХНС 748.5

Тим часом звістка про воскресіння Христа дійшла і до Пилата. Хоча саме він видав Христа на смерть, однак залишався порівняно спокійним. Адже він засудив Господа всупереч власній волі, жалкуючи про це, а тому досі не відчував докорів сумління. Тепер же наляканий Пилат зачинився у своєму домі, не бажаючи нікого бачити. Але священики все ж дісталися до нього, розповіли вигадану ними історію і просили не карати варти за недбале ставлення до своїх обов'язків. Перш ніж погодитися на це, Пилат особисто допитав вартових. Воїни, побоюючись за власне життя, не насмілилися чогось приховати. Пилат почув від них правдиву розповідь про те, що сталося. Хоч він не став заглиблюватися в цю справу, але відтоді втратив душевний спокій. ХНС 749.1

Коли Ісуса поклали у гробницю, сатана тріумфував. Він наважився гадати, що Спаситель уже не повернеться до життя. Люцифер пред'явив права на тіло Христа і поставив свою варту біля гробу, щоб зробити Ісуса своїм в'язнем. Сатана лютував, спостерігаючи, як його ангели тікають при наближенні небесного вісника. Але побачивши, що Христос воскрес у славі, він зрозумів, що його царству прийшов кінець, а йому — неминуча загибель. ХНС 749.2

Священики, видаючи Христа на смерть, стали знаряддям сатани, а тому опинилися в його повній владі. Вони потрапили до пастки, з якої не бачили іншого виходу, крім одного: продовжувати боротися проти Христа. Почувши звістку про Його воскресіння, вони злякалися народного гніву і боялися за власне життя. Єдина їхня надія полягала в тому, щоб виставляти Христа ошуканцем, заперечуючи Його воскресіння. Підкупивши воїнів і заручившись мовчанням Пилата, священики скрізь поширювали фальшиві чутки. Але були й такі свідки, яких вони не змогли змусити мовчати. Багато людей вже почули розповідь воїнів про воскресіння Христа. А декотрі з померлих праведників, які воскресли разом із Христом, з'явилися багатьом і засвідчили Ісусове воскресіння. Священикам доповідали, що є люди, які бачили воскреслих і чули їхні свідчення. Священики й начальники Ізраїлю перебували в постійному страху, аби часом, ідучи дорогою або сидячи у своїй оселі, не зустрітися віч-на-віч із Христом. Вони розуміли: для них немає безпечного місця. Замки чи засуви не могли захистити їх від Божого Сина. День і ніч перед їхніми очима стояла жахлива сцена в судовому залі, коли вони кричали: “Кров Його на нас і на наших дітях”.⁵ Ніколи вже не могли стертися з їхньої пам'яті спогади про цю сцену. З того часу вони вже не мали спокійного сну. ХНС 749.3

Коли над могилою Христа пролунав голос могутнього ангела: “Отець Твій кличе Тебе”, Спаситель вийшов із гробу завдяки тому життю, яке мав у Собі. Тепер підтвердилася істинність Його слів: “Я віддаю життя Моє, щоб знову прийняти його… Владу маю його віддати, і владу маю знову його прийняти”, “Зруйнуйте цей храм — і за три дні Я підніму Його”.⁶ ХНС 750.1

Над відкритим гробом Ісус урочисто проголосив: “Я Воскресіння і Життя”. Такі слова може сказати лише Бог. Усі створені Ним істоти живуть винятково волею і силою Бога. Вони залежать від Бога, тому що отримують життя від Нього. Від найвищого серафима і до найнижчого створіння — усі отримують сили з Джерела Життя. Лише Той, Хто є Одне з Богом, міг сказати: “Маю владу віддати Своє життя і маю владу знову прийняти його”. Володіючи божественністю, Христос мав силу розірвати кайдани смерті. ХНС 750.2

Христос воскрес із мертвих як Первісток серед тих, що сплять у земному поросі. Він став Реальністю, прообразом якої був сніп колихання; Він воскрес саме того дня, коли сніп колихання приносили перед Господом. Понад тисячу років євреї виконували дану церемонію. Люди збирали з полів перші колоски достиглого збіжжя і коли приходили до Єрусалима на свято Пасхи, вони потрясали першим снопом перед Господом на знак своєї вдячності. Лише після цього служіння можна було починати жнива і збирати пшеницю в снопи. Принесений для Господа сніп символізував жнива. Так і Христос, як перший плід, уособлював велике духовне жниво, котре буде зібране для Божого Царства. Його воскресіння — це образ і запорука того, що всі померлі праведники воскреснуть. “Бо коли віримо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Ним”.⁷ ХНС 750.3

Під час Свого воскресіння Христос визволив із гробів багатьох в'язнів смерті. Землетрус, який стався в момент Його смерті, відкрив їхні гроби, а коли Ісус воскрес, разом із Ним воскресло чимало людей. Це були Божі співпрацівники, які віддали життя, звіщаючи істину. Тепер вони стали свідками Того, Хто воскресив їх із мертвих. ХНС 751.1

Під час Свого служіння на Землі Ісус повертав мертвих до життя. Він воскресив сина вдови з Наїна, дочку юдейського начальника, а також Лазаря. Але вони не отримали безсмертя. Воскреснувши, вони і далі залишалися підвладними смерті. Що ж стосується тих, котрі вийшли з могил при воскресінні Христа, то вони воскресли для вічного життя. Вони вознеслися із Ним на знак свідчення Його перемоги над смертю і могилою. “Вони, — сказав Христос, — більше не раби сатани. Я викупив їх, вивів їх із могил як первістків із мертвих, аби вони свідчили про Мою силу і перебували там, де Я. Вони вже ніколи не побачать смерті й не зазнають печалі”. ХНС 751.2

Ці воскреслі праведники увійшли до Єрусалима і з'явилися багатьом, підтверджуючи: “Христос воскрес із мертвих, і ми воскресли з Ним”. Так була увічнена свята істина про воскресіння Ісуса. Воскреслі святі свідчили про вірність слів: “Померлі Твої оживуть, воскресне й Моє мертве тіло”. З їхнім воскресінням сповнилося пророцтво: “Тому пробудіться й співайте ви, мешканці пороху, бо роса Твоя — це роса зцілення, і земля викине мертвих”.⁸ ХНС 751.3

Для віруючих Христос — воскресіння і життя. В нашому Спасителеві життя, яке було втрачене внаслідок гріха, знову відновлене, оскільки Він має життя у Самому Собі, щоб оживляти всіх, кого захоче. Ісус наділений правом дарувати людям безсмертя. Життя, віддане за людство, Він знову приймає і дає людству. “Я ж прийшов, — говорить Він, — щоб ви мали життя і щоб над міру мали”, “А хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне”, “Хто їсть Моє тіло і п'є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня”.⁹ ХНС 751.4

Для віруючого смерть не має особливого значення. Христос говорить про неї як про коротку миттєвість. “Хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!”, “Не скуштує смерті ніколи”.¹⁰ Для християнина смерть — лише сон, мить мовчання і темряви. Життя сховане з Христом у Богові, і “коли з'явиться Христос — ваше життя, тоді й ви з'явитеся з Ним у славі”.¹¹ ХНС 752.1

Голос Того, Хто проголосив на хресті: “Звершилося!”, був почутий і мертвими. Він проник через кам'яні стіни гробниць і звелів тим, котрі спали в земному поросі, підвестися. Так само станеться і тоді, коли голос Христа пролунає з небес. Цей голос проникне в могили, відкриє їх, і мертві в Христі воскреснуть. При воскресінні Ісуса відкрилися лише деякі гробниці, але під час Його Другого приходу всі померлі праведники почують Його голос і вийдуть до славного вічного життя. Та сама сила, яка воскресила Христа із мертвих, воскресить Його Церкву і прославить її разом із Ним понад усяку владу і силу, понад усе, що існує не тільки в цьому світі, а й у майбутньому. ХНС 752.2