Патріархи і пророки

Розділ 15. Одруження Ісаака

За основу цього розділу взято книгу Буття, розділ 24

Авраам постарів та очікував наближення смерті, однак йому потрібно було зробити ще одну справу, яка мала відношення до виконання обітниці щодо його нащадків. За божественним призначенням Ісаак повинен був посісти місце Авраама як хоронитель Божого Закону та родоначальник вибраного народу. Але він досі залишався неодруженим. Мешканці Ханаану були ідолопоклонниками, і Бог заборонив Своєму народові укладати з ними шлюби, знаючи, що це призведе до відступництва. Патріарх побоювався, щоб його син не одружився в оточенні, яке згубно впливало б на нього. Непохитна віра Авраама в Бога та послух Його волі знайшли своє відображення в характері Ісаака; здатний на глибокі почуття, він був м'яким і поступливим вдачею. Об'єднавши своє життя з особою, котра не мала страху Божого, він опинився б у небезпеці принести в жертву принципи задля збереження гармонії в сім'ї. На думку Авраама, вибір дружини для сина був серйозною та вельми важливою справою. Він переживав, щоб син не одружився з тією, яка відверне його від Бога. ПП 149.1

У давнину, як правило, шлюбні справи залагоджували батьки; такий звичай був і у тих, котрі поклонялися Богові. Звичайно, нікого не примушували вступати в шлюб з тими, кого вони не любили; але у виборі друга життя молоді люди все ж керувалися радою своїх досвідчених, бого- боязливих батьків. Порушення цього правила вважалося ганьбою щодо батьків і навіть злочином. ПП 149.2

Ісаак, покладаючись на батьківську мудрість і любов, охоче віддав цю справу в його руки, вірячи, що Сам Бог допоможе зробити відповідний вибір. Думки патріарха полинули до батьківської родини, що проживала в Месопотамії. Хоч вони й мали відношення до ідолопоклонства, все ж володіли знанням про правдивого Бога і поклонялися Йому. Ісаак не повинен був залишати Ханаан та іти до них; але, можливо, серед них знайдеться та, котра залишить свій дім і об'єднається з ним, зберігаючи в чистоті поклоніння живому Богові. Цю важливу справу Авраам доручив своєму “найстаршому слузі” — побожному, досвідченому мужеві з тверезим судженням, котрий довго і вірно служив йому. Він зажадав від слуги урочисто заприсягтися перед Господом, що той не візьме для Ісака дружину з хананеянок, але обере дівчину з Нахорового дому, з Месопотамії. Він також звелів йому не брати Ісаака туди. Якщо не знайдеться дівчини, яка б погодилася залишити батьківський дім, тоді посланець буде вільний від своєї клятви. Патріарх підбадьорив слугу, який мав виконати цю важку і делікатну справу, запевнивши, що Бог увінчає його місію успіхом. “Господь Бог Небесний, — сказав він, — що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження… Він пошле Свого ангела перед обличчям твоїм”. ПП 150.1

Без зволікань слуга вирушив у дорогу. Він узяв зі собою десять верблюдів для своїх людей і весільний супровід на зворотну путь; приготувавши подарунки для майбутньої дружини Ісаака та її подруг, вирушив у далеку подорож до Дамаска, а звідти далі, до родючих рівнин, що межували з великою рікою Сходу. Прибувши до Харана, “міста Нахора”, слуга зупинився за міським муром біля криниці, куди жінки приходили ввечері по воду. Це був час тривожних роздумів. Результати зробленого ним вибору відіграватимуть важливу роль не тільки для сім'ї його господаря, а й для майбутніх поколінь. Але як людина могла зробити мудрий вибір серед зовсім незнайомих йому людей? Згадавши слова Авраама, що Бог пошле Свого ангела перед ним, він щиро молився про керівництво Боже. У родині свого господаря він звик до незмінного виявлення доброти та гостинності й тепер просив, щоб люб'язний вчинок допоміг йому визначити дівчину, яку обирає Бог. ПП 150.2

Не встиг слуга помолитися, як надійшла відповідь. Серед жінок, що зібралися біля криниці, одна привернула його увагу своїми ввічливими манерами. Коли вона відійшла від криниці, незнайомець підійшов до неї і попросив трохи води з глечика, якого вона тримала на плечі. Дівчина люб'язно погодилася, запропонувавши набрати води і для його верблюдів — таку послугу зазвичай виконували навіть князівські дочки, напуваючи овець та худобу батьків. Таким чином йому був даний бажаний знак. Дівчина була “вельми вродлива з обличчя”, а залюбки виявлена нею люб'язність свідчила про добре серце та енергійну, жваву вдачу. Досі божественна рука була з ним. Піднісши чемній дівчині багаті дарунки на знак вдячності за її доброту, посланець розпитав дівчину про її батьків, а дізнавшись, що вона — донька Бетуїла, Авраамового небожа, “він схилив свою голову і вклонився Господеві”. ПП 151.1

Слуга запитав, чи в домі її батька є місце переночувати, та, висловлюючи вдячність, сказав їй про свій зв'язок з Авраамом. Повернувшись додому, дівчина розповіла про все, що сталося, і Лаван, її брат, поквапився привести незнайомця та його супутників до їхнього гостинного дому. ПП 151.2

Еліезер не доторкнувся до їжі, доки не розповів про своє доручення, про молитву біля криниці та про всі подальші події. Потім він сказав: “А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, — то скажіть мені, і я звернуся праворуч або ліворуч”. Відповіддю було: “Від Господа пішло це діло, — не можемо сказати тобі ні злого, ні доброго. Ось перед тобою Ревекка, — візьми та й іди, і нехай вона стане жінкою сина пана твого, як Господь призначив”. ПП 151.3

Після того, як сім'я дала свою згоду, запитали в Ревекки, чи згодна вона вирушити в таку далеку від батьківського дому землю, аби стати дружиною Авраамового сина. Дійшовши висновку, що Бог обрав її стати дружиною Ісаакові, дівчина відповіла: “Піду”. ПП 151.4

Слузі, який передбачав радість свого господаря від такого успішного результату власної місії, не терпілося вирушити додому. Вранці караван рушив у зворотну путь. Авраам проживав тоді у Вірсавії, а Ісаак, котрий наглядав за отарами батька, що паслися на суміжних з нею землях, повернувся до батьківського шатра, очікуючи на прибуття посланця з Харана. І вийшов Ісаак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, — ось верблюди йдуть. І Ревекка звела свої очі, та й Ісаака побачила, — і злізла з верблюда. І сказала вона до раба: “Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч?” А раб відповів: “То мій пан”. І вона покривало взяла, та й накрилась. І раб розповів Ісаакові про всі події, які сталися. І впровадив її Ісаак до намета Сарри, матері своєї. І взяв він Ревекку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісаак був утішений по смерті матері своєї. ПП 151.5

Авраам зауважував, якими були результати шлюбів тих, хто боявся Бога, і тих, які не мали Божого страху, — від днів Каїна і до його часу. Наслідки його шлюбу з Агар, шлюбних зв'язків Ізмаїла та Лота були очевидними. Брак віри у Авраама і Сарри призвів до появи на світ Ізмаїла, до змішання праведного насіння з нечестивими. Батьківському впливові на сина протидіяла рідня його матері, ідолопоклонники, та дружини-язичниці Ізмаїла. Ревнощі Агар та жінок, котрих вона обрала за дружин Ізмаїлові, звели навколо його сім'ї стіну, яку Авраам так і не міг подолати. ПП 152.1

Правда, виховання, яке Ізмаїл отримав від Авраама у ранньому дитинстві, не минулося безслідно, однак під впливом своїх жінок він припустився ідолопоклонства в сім'ї. Розлучений з батьком, озлоблений чварами в родині, позбавлений любові до Бога і Його страху, Ізмаїл став отаманом у пустелі, провадячи розгнуздане, розбишацьке життя, і “рука його була на всіх, а рука всіх — на ньому” (Бут.16:12). Пізніше він розкаявся у своїх лихих вчинках і навернувся до Бога свого батька, проте його нащадки успадкували риси його характеру. Могутній народ, що вийшов від нього, мав буйну вдачу, це були язичники — постійне джерело неприємностей і лиха для нащадків Ісака. ПП 152.2

Дружина Лота була егоїстичною жінкою, позбавленою релігійності; саме через її вплив Лот відокремився від Авраама. Якщо б не вона, Лот не залишився б у Содомі, позбавлений порад мудрого, богобійного патріарха. Вплив дружини і мешканців цього нечестивого міста призвів би його до відступництва від Бога, якби не мудрі наставлення, які він отримав у дитинстві від Авраама. Одруження Лота і вибір ним Содома для проживання були першими ланками в ланцюгу подій, що принесли чимало лиха багатьом поколінням. ПП 152.3

Жоден із тих, хто має страх Божий, не з'єднає свого життя з людиною, котра не боїться Його, щоб не наразити власну душу на небезпеку. “Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?” (Амос 3:3). Щастя і добробут шлюбу залежать від єдності обох сторін, але між віруючим і невіруючим існує величезна розбіжність у бажаннях, смаках, прагненнях. Вони служать різним панам, між якими не може бути жодної згоди. Якими б святими і справедливими не були принципи одного з подружжя, вплив невіруючого супутника життя постійно віддалятиме його від Бога. ПП 153.1

На того, який вступив у шлюб, не знаючи Бога, а потім навернувся до Нього, покладається ще більша відповідальність за збереження подружньої вірності, якою б великою не була різниця в їхніх поглядах на релігію та віру. Однак Божі вимоги мають перевищувати усі земні зв'язки, якщо навіть вони викличуть випробування і переслідування. Така вірність, якщо вона виявляється в дусі любові та лагідності, може навернути невіруючого до Бога. Але шлюб християнина з невіруючим у Біблії заборонений. Господь звелів: “До чужого ярма з невірними не впрягайтесь” (2Кор.6:14, 17—18). ПП 153.2

Ісаак удостоївся особливої честі від Бога, ставши спадкоємцем обітниць, які несли благословення світові; і хоча йому було на той час сорок років, він підкорився волі батька, котрий вибір дружини для нього довірив досвідченому і богобоязливому слузі. Результат цього шлюбу, як засвідчує Писання, — це зворушлива, прекрасна картина сімейного щастя. “І впровадив її Ісаак до намета Сарри, матері своєї. І взяв він Ревекку за жінку, і він її покохав. Ісак був утішений по смерті матері своєї”. ПП 153.3

Яка різниця між поведінкою Ісаака та молодих людей нашого часу, навіть так званих християн! Дуже часто молоді люди вважають, що у виборі об'єкта своїх почуттів вони можуть радитися лише зі самими собою, що це справа, до якої ані Бог, ані батьки аж ніяк не можуть бути причетними. Ще задовго до того, як юнаки і дівчата досягають зрілого віку, вони вважають себе цілком компетентними зробити вибір самостійно, без допомоги батьків. Декількох років подружнього життя, як правило, достатньо, щоб зрозуміти свою помилку, але здебільшого буває вже надто пізно, щоб запобігти згубним наслідкам. Брак мудрості та самовладання, який підштовхнув зробити поспішний вибір, дедалі посилює зло, доки, нарешті, шлюб не перетвориться на важке ярмо. Багато хто через це стають нещасними у цьому житті та втрачають надію на життя вічне. ПП 153.4

Якщо й існує якесь питання, котре необхідно уважно розглянути, запитавши поради старших і більш досвідчених людей, — то це питання шлюбу. Перед тим, як буде зроблено крок, що зв'яже двох людей на все життя, потрібно, як ніколи раніше, обрати Біблію за свого порадника та в молитві просити божественного керівництва. ПП 154.1

Батьки ніколи не повинні забувати, що вони відповідальні за майбутнє щастя своїх дітей. Довір'я, виявлене Ісааком до батьківської думки, було результатом виховання, яке навчило сина бути послушним. Вимагаючи від власних дітей поваги до батьківського авторитету, Авраам своїм щоденним життям свідчив про те, що авторитет і влада батька грунтується не на егоїзмі та жорстокості, а на любові, яка дбає про добробут і щастя дітей. ПП 154.2

Батьки і матері мають усвідомлювати покладений на них обов'язок бути порадниками для молоді в їхніх почуттях, щоб вони дарували їх тим, котрі будуть для них відповідними супутниками в житті. Вони повинні вважати своїм обов'язком через навчання й особистий приклад за допомогою Божої благодаті так формувати характер своїх дітей з раннього віку, аби вони були чистими і благородними, щоб їх приваблювало лише добре й правдиве. Подібне прагне до подібного і може гідно оцінити його. Насаджуйте замолоду в душах дітей любов до істини, чистоти й доброти; такі люди шукатимуть товариства тих, хто має подібні риси. ПП 154.3

Нехай батьки прагнуть у своєму сімейному житті та характері виявляти любов і добродійства Небесного Отця. Нехай у вашому домі завжди буде сонячно. Для ваших дітей це буде більшим благословенням, аніж гроші чи маєток. Нехай любов, яку вони бачили у своїй сім'ї, завжди живе в їхніх серцях, щоб вони могли згадувати про дім свого дитинства як про місце, де панують майже небесний мир і щастя. В сім'ї кожний має свій характер, а це нагода для тренування терпіння та вибачливості; любов і самодисципліна можуть з'єднати всіх у найтісніший союз. ПП 155.1

Справжня любов — це високий святий принцип, який не має нічого спільного з тим почуттям, яке народжується під впливом почуттів, а потім під час тяжких випробувань одразу ж згасає. Вірно виконуючи обов'язки у батьківському домі, молодь готує себе до створення власного сімейного вогнища. Нехай вони навчаться саме тут самозречення, доброти, люб'язності та християнської чуйності. В такому разі у них ніколи не згасне любов; той, хто виходить з такої родини, щоб створити власну, знатиме, як зробити щасливою ту, котру обрав подругою життя. ПП 155.2

Тоді шлюб замість того, щоб бути кінцем любові, буде її початком. ПП 155.3