Патріархи і пророки

Розділ 42. Повторення Закону

За основу цього розділу взято книгу Второзаконня, розділи 4—6; 28

Господь оголосив Мойсееві про наближення того часу, коли ізраїльський народ заволодіє Ханааном; пророк, муж вже похилого віку, стоячи на узгір'ї, з якого було видно ріку Йордан та Обітований край, з величезною цікавістю дивився на спадок свого народу. Можливо, вирок за вчинений ним у Кадеші гріх буде скасований? Він щиро благав Бога: “Владико Господи, — Ти почав показувати слузі Своєму велич Свою та потужну Свою руку! Бо який інший Бог на небі чи на землі спромігся б здійснити діла, як Твої великі вчинки? Тож дозволь перейти та побачити той гарний край, що на тім боці Йордану, оті прекрасні гори та Ливан!” (Втор.3:24—27). ПП 443.1

Мойсей отримав відповідь: “Досить з тебе. Не говори Мені більше про це! Вийди на верхів'я гори Пісгі, й підведи свої очі на захід, і на північ, і на південь, і на схід; і добре подивись, бо за Йордан ти не перейдеш!” ПП 443.2

Без жодних нарікань Мойсей підкорився Божому повелінню. Тепер головним об'єктом його хвилювань і тривог був Ізраїль. Хто ще так піклуватиметься про його добробут, як він? З глибини сповненого туги і тривоги серця він знову молився: “Нехай Господь, Бог духів і кожного тіла, поставить над громадою чоловіка, щоб виступав і йшов перед ними, і щоб виводив і вводив їх, і щоб не була Господня громада, як отара, що не має пастуха” (Числ.27:16) ПП 443.3

Господь почув молитву Свого раба і сказав йому: “Візьми собі Ісуса Навина, мужа, що має в собі Духа, і поклади свою руку на нього. Постав його перед священиком Елеазаром та перед усією громадою, і передай йому свою владу на їхніх очах, й приділи йому своєї гідності, щоб чула уся громада Ізраїлевих синів” (вірші 18—20). Ісус Навин давно допомагав Мойсееві; був мудрим, здібним та вірним мужем, тому саме він був обраний його наступником. ПП 444.1

Через покладання рук Мойсеєм Ісус Навин був відокремлений на служіння в якості вождя Ізраїлю. Ця сцена, що супроводжувалась урочистим виголошенням постанов і законів, справила на народ велике враження. Ісус був допущений до участі в урядуванні. Мойсей оголосив громаді слова Господні, сказані Ним про Ісуса Навина: “І стане він перед священиком Елеазаром, а той запитає про нього вироку уріму перед Господом. І за наказом його вони виходитимуть, і за наказом його входитимуть — він та всі Ізраїлеві сини з ним, уся громада” (вірші 21—23). ПП 444.2

Перш ніж залишити посаду вождя Ізраїлю, Мойсей отримав Наказ ще раз нагадати людям історію їхнього визволення з Єгипту і подорожувань по пустелі, а також повторити Закон, проголошений на Синаї. Коли цей Закон був даний, лише декотрі з теперішньої громади були достатньо дорослими, щоб усвідомити величну урочистість тієї події. Оскільки незабаром вони мали перейти через Йордан та заволодіти обітованим краєм, Бог бажав знову нагадати їм вимоги Свого Закону, закликавши до послуху, як необхідної умови їхнього добробуту. ПП 444.3

Мойсей став перед народом, щоб виголосити останні слова застереження та повчання. Його обличчя сяяло святим світлом. Хоч волосся з літами побіліло наче сніг, та постава залишалася стрункою, а вираз обличчя свідчив про силу й здоров'я; його очі були чистими і ясними. Це була важлива подія, і Мойсей з глибоким почуттям змалював любов і милосердя Всемогутнього Захисника. ПП 444.4

“Спитай-но про давні часи, що були перед тобою, від того дня, коли Бог створив людину на землі, й від одного краю небес і аж до другого, — чи відбувалось колись щось таке велике, як ця велика подія, або чи було чути щось подібне! Хіба чув народ голос Бога, що говорив із полум'я вогню, як чув ти і залишився живим? Або хіба пробував якийсь бог прийти; щоб вибрати собі народ з-поміж іншого народу досвідом, ознаками й чудесами, війною та потужною рукою, і простягнутим раменом та страхіттям великим, як усе це зробив вам Господь, Бог ваш, у Єгипті перед вашими очима? Тобі воно було показане, щоб ти зрозумів, що Господь — то Бог, і немає іншого, крім Нього”. ПП 444.5

“Не через численність вашу між іншими народами Господь уподобав та вибрав вас, бо ж ви найменший з усіх народів, але з Господньої любові до вас, щоб здійснити клятву, якою Він клявся вашим батькам, Господь вивів вас потужною рукою, і визволив вас із дому неволі, з руки фараона, царя єгипетського. Знай же, що Господь, Бог твій, — то правдивий Бог, Бог вірний, що дотримується Заповіта та милості до тих, хто любить Його та дотримується Його Заповіді на тисячі поколінь” (Втор.7:7—9). ПП 445.1

Раніше ізраїльтяни були готові звалити всю вину за свої біди на Мойсея, але тепер їхні підозри, ніби він керувався гордістю, честолюбством або егоїзмом, розвіялись, і вони з довірою сприйняли його слова. Мойсей дуже сумлінно вказав їм на їхні помилки та беззаконня їхніх батьків. Вони часто були нетерплячими і непокірними через те, що їм довелося довго блукати пустелею, але не Господь був винний у затримці. Він був засмучений ще більше, ніж вони, через те, що не зміг відразу запровадити їх до обітованого краю і тим самим показати перед усіма народами Свою могутність, виявлену у звільненні Свого народу. Через недовір'я до Бога, через гордощі та відсутність віри ізраїльтяни не були готовими увійти до Ханаану. Такими вони аж ніяк не могли зарекомендувати себе народом, Богом якого є Господь, тому що не володіли рисами, притаманними характеру Бога — чистотою, милістю і добротою. Якби їхні батьки з вірою підкорилися наказам Бога, виконували Його повеління та ходили шляхом Його постанов, вони давно б уже оселилися в Ханаані і жили там як святий, щасливий та процвітаючий народ! Їхня затримка з входом до обітованого краю ганьбила Бога, применшуючи Його славу в очах навколишніх народів. ПП 445.2

Мойсей, котрий розумів природу і значення Божого Закону, запевнив народ у тому, що жодний інший народ не має таких мудрих, справедливих і милосердних Заповідей, які були дані євреям. Дивіться, — сказав він, — я вас навчав постановам та законам, як заповідав мені Господь, Бог мій, щоб ви дотримувались їх у тому краї, куди ви йдете, щоб зайняти його. Бережіть і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум перед очима народів, які слухатимуть про усі ці постанови та й скажуть: “Справді, це мудрі і розумні люди — цей великий народ”. ПП 446.1

Мойсей пригадав громаді той день, коли усі вони стояли перед лицем Господа, їхнього Бога при Хориві. Далі Він запитав євреїв: “Бож де на світі є такий великий народ, до кого Бог був би так близько, як є Господь Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до нього? І де є такий великий народ, що мав би такі справедливі постанови й закони, як увесь той Закон, що я даю вам сьогодні?” Такі запитання можна і сьогодні задати сучасному Ізраїлю. Закони, дані Богом Його народові в давнину, були мудрішими, кращими й гуманнішими, ніж закони сучасних найцивілізованіших держав світу. Людські закони мають відбиток слабкості та пристрасті невідновленого серця, у той час, як на Божому Законі — печатка божественності. ПП 446.2

“А вас Господь узяв і вивів із залізної гутничої печі, — об'вив Мойсей, — щоб ви стали Його власним народом”. Такими чудовими словами був описаний край, в який вони мали незабаром увійти і який за умови послуху повинен був стати їхньою власністю. Якими зворушливими були, напевно, ці слова для Ізраїлю ще й через те, що той, котрий так яскраво змалював їм благословення омріяного доброго краю, не міг через гріх розділити спадщини свого народу. “Бо Господь, Бог твій, вводить тебе до краю хорошого”, не такого, “як єгипетський край, звідки ви вийшли, де ти сіяв насіння своє й поливав руками, як овочі в городі. Земля, в яку оце маєш увійти, щоб заволодіти нею — це край гір та долин, — земля, яка п'є воду із небесного дощу”; “у край водних потоків, джерел та підземних вод, що б'ють на рівнинах й на горах; у край пшениці, ячменю й винограду, фіги і гранат; у край оливкових дерев, олії та меду; у край, де з достатком будеш їсти хліб і нічого не забракне тобі; у край, де залізні рудовища і де з гір добуватимеш мідь”. “Край, що про нього дбає Господь, Бог твій, завжди на ньому очі Господа, Бога твого, від початку року аж до кінця року” (Втор.8:7; 11:10—11; 8:7—9; 11:12). ПП 446.3

“Як же приведе тебе Господь, Бог твій у землю, про яку клявся батькам твоїм, Авраамові, Ісаакові та Якову, щоб дати тобі великі та гарні міста, яких ти не будував, та доми, повні всякого добра, яких ти не нагромадив; і викопані колодязі, яких ти не копав; виноградники та оливкові гаї, яких ти не садив, і будеш їсти й наситишся, — вважай тоді, щоб ти не забув Господа”. “Вважайте, щоб не забули ви Заповіту Господа, вашого Бога… Бо Господь, Бог твій, — палаючий огонь, Бог ревнивий” (Втор.6:10—12; 4:23—24). ПП 447.1

Коли ж ізраїльтяни чинитимуть лихе в очах Господа, то, за словами Мойсея: “незабаром конче загинете в краю, на вспадкування якого ви переходите Йордан”. ПП 447.2

Повторивши Закон перед усім народом, Мойсей завершив працю над записом усіх законів, постанов, заповідей, які дав йому Бог, а також усіх розпоряджень щодо системи жертвоприношень. Книга, що містила всі ці записи, була передана відповідним мужам і дбайливо зберігалася в Ковчезі. Однак великий вождь усе ще побоювався, що люди можуть відійти від Бога. У величних, зворушливих словах він запропонував їм благословення, котрі вони отримають за умови послуху, або прокляття — як результат беззаконня. ПП 447.3

“Якщо уважно будеш слухати голос Господа, Бога твого, старанно додержуючись виконання усіх Його Заповідей, що я наказую тобі сьогодні… Благословенний ти будеш в місті, і благословенний на полі! Благословенний плід лона твого, і плід твоєї землі, і плід худоби твоєї… Благословенний твій кошик і діжа твоя! Благословенний ти у вході своїм, і благословенний у виході своїм! Господь так учинить, що вороги твої, які повстануть проти тебе, будуть розбиті перед тобою… Господь накаже Своєму благословенню бути з тобою в коморах твоїх та в усьому, чого доторкнеться рука твоя” (Втор.28:1—8). ПП 447.4

“Коли ж не будеш слухатися голосу Господа, Бога твого, щоб додержуватись виконання усіх Його Заповідей та постанов, що я сьогодні заповідаю тобі, то прийдуть на тебе всі ті прокляття і досягнуть тебе”. “І станеш ти страхіттям, приказкою та посміховиськом серед усіх народів, до яких відпровадить тебе Господь”. І розпорошить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі; ти служитимеш там іншим богам, яких не знав ані ти, ані батьки твої, — дереву та каменю. Та й поміж тими народами не матимеш спокою, і не буде місця споминку для стопи твоїх ніг. Господь дасть тобі там серце лякливе, і згасатимуть очі твої й умліватиме душа. І буде життя твоє висіти на волосинці перед тобою; ти боятимешся вдень та вночі і не будеш певний за своє життя. Уранці ти скажеш: “О, якби настав вечір!”, а ввечері говоритимеш: “О, якби ранок!” — від страху серця твого, та від усього того, що побачать очі твої. ПП 447.5

Натхнений пророчим духом, дивлячись у глибину віків, Мойсей змалював жахливі сцени остаточного падіння Ізраїлю як нації та зруйнування Єрусалима римськими військами: “Господь підійме проти тебе народ іздалека, з кінця землі, що злетить на тебе, мов орел; народ, мови якого ти не розумієш; народ жорстокий, що не зважатиме на старих і не має милосердя до дітей”. ПП 448.1

За цілі століття вперед він живо змалював картину цілковитого спустошення обітованої землі та жахливих страждань народу, які матимуть місце через багато століть під час облоги Єрусалима Титом. “Він буде жерти плід твоєї худоби і врожаї твоєї землі, аж поки не знищить тебе… Він стане облогою навколо усіх твоїх міст, аж поки не впадуть по всій твоїй країні високі й укріплені мури… Ти їстимеш плід лона свого, тіло синів та дочок своїх, яких дав тобі Господь, Бог твій, під час облоги та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог”. “Найніжніша й найделікатніша між вами жінка, яка через пещення та ніжність не наважувалася ступити босою ногою на землю, дивитиметься з-під лоба на свого коханого чоловіка й на дітей своїх, що має народити, — бо вона з'їсть їх потайки через брак усього під час облоги та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог у містах твоїх”. ПП 448.2

Мойсей закінчив свою промову такими вражаючими словами: “Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, — життя і смерть пропоную я вам, благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жив ти та потомство твоє; щоб любив Господа, Бога твого, щоб слухався голосу Його та прихиливсь до Нього; бо ж Він життя твоє, і довгота днів твоїх, щоб жити на землі, яку Господь поклявся дати батькам твоїм: Авраамові, Ісаакові та Якову” (Втор.30:19—20). ПП 448.3

Аби ці істини ніколи не стерлися зі свідомості народу, великий вождь втілив їх у слова священної поезії. Ця пісня має не лише історичний, а й пророчий характер. У ній, крім згадки про те, як чудово ставився Бог до Свого народу в минулому, міститься передвіщення великих подій майбутнього, остаточної перемоги вірних при Другому пришесті Христа у силі та славі. Людям було наказано вивчити напам'ять слова цього поетичного твору, в якому описується історія Ізраїлю, і навчати своїх дітей та їх нащадків. Цей твір виконували всі разом під час богослужінь; люди, зайняті щоденною працею, повинні були повторювати його слова. Обов'язком батьків було закарбувати слова цієї пісні у сприйнятливих дитячих умах, аби вони ніколи не забулися. ПП 449.1

Через те, що ізраїльтяни особливим чином мали бути хоронителями і шанувальниками Божого Закону, то необхідно було закарбувати в їхній свідомості, а також в свідомості їхніх дітей та внуків значення Божих постанов і важливість їх виконання. ПП 449.2

Щодо Своїх постанов Господь звелів: “Ти пильно навчатимеш цьому дітей своїх, і говоритимеш про них, як сидітимеш удома, і коли йтимеш дорогою, коли лежатимеш, і коли вставатимеш… І напишеш їх на одвірках дому свого й на воротах своїх”. ПП 449.3

Коли в майбутньому діти запитали б: “Що це за свідоцтва, постанови й закони, що вам дав Господь, Бог наш?” — тоді батьки повинні були розповісти їм історію милостивого ставлення Бога до них, а також як Господь визволив їх, щоб вони могли дотримуватися Його Закону, особливо наголошуючи: “Наказав нам Господь виконувати усі ці постанови з пошани до Господа, Бога нашого, щоб було добре нам в усі дні, і щоб зберегти нас при житті, як і до сьогодні. І буде ця наша праведність у тому, що будемо пильнувати і виконувати усі ці Заповіді перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам”. ПП 449.4