Наочні уроки Христа

Загублена драхма

Розповівши притчу про загублену вівцю, Христос перейшов до іншої, кажучи: “Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде?” НУХ 128.2

На сході хати бідняків переважно мали лише одну кімнату, часто без вікон, а, отже, темну. Кімнату рідко замітали, і монета, що впала на підлогу, швидко вкривалася пилом та сміттям. Аби знайти її, потрібно було навіть удень запалити світильника і старанно замести хату. НУХ 128.3

Зазвичай посаг нареченої складався зі срібних монет, які вона старанно зберігала як найцінніший набуток, щоб згодом передати їх своїм дочкам. Втрата однієї з таких монет вважалася неабиякою бідою, а її повернення було причиною великої радості, яку охоче поділяли сусідки. НУХ 128.4

“А знайшовши, — сказав Христос, — скликає приятельок і сусідок, кажучи: радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася! Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається”. НУХ 128.5

Ця притча, як і попередня, розповідає про втрату, котру завдяки належним пошукам можна віднайти, а її повернення викликає велику радість. Але ці дві притчі зображають дві різні категорії грішників. Загублена вівця знає, що загубилася. Вона залишила пастиря й отару і не може повернутися сама. Вона зображає тих, що усвідомлюють своє розділення з Богом, проте оповиті туманом розгубленості, терплять приниження й сильні спокуси. Загублена драхма — це ті, що загубилися в гріхах і переступах, але навіть не здогадуються про серйозність свого стану. Вони віддалилися від Бога, однак не знають про це. Їхні душі в небезпеці, а вони не усвідомлюють цього, і це їх не тривожить. У притчі Христос навчає: навіть байдужі до Божих вимог люди є об'єктами Його співчутливої любові. Їх потрібно шукати, щоб вони повернулись до Бога. НУХ 128.6

Вівця відбилася від отари, вона загубилася в пустелі або горах. Срібна ж монета загубилася в домі. Вона тут, поряд, однак і її можна знайти тільки завдяки старанним пошукам. НУХ 129.1

Ця притча містить урок для сім'ї. У сім'ї часто спостерігається надзвичайна безтурботність щодо душ її членів. Один з них може віддалитися від Бога, проте як мало занепокоєні інші, аби в сімейному колі не загубився хтось із довірених Богом дарів. НУХ 129.2

Монета хоч і лежить серед пилу й сміття, залишається сріблом. Її власниця шукає її, бо вона має певну цінність. Так і кожна душа, хоч і зіпсована гріхом, в очах Божих вважається дорогоцінністю. Як монета несе на собі зображення й напис пануючої влади, так і людина від її створення несе образ та напис Бога. Сліди цього напису, хоч тепер пошкоджені і затьмарені впливом гріха, залишаються на кожній душі. Бог бажає повернути цю душу та відтворити в ній Свій образ у праведності і святості. У притчі жінка ретельно шукає свою загублену монету. Вона запалює світильник і замітає хату. Вона пересуває все, що може заважати пошукам. Хоч загубилася лише одна драхма, жінка не припиняє своїх зусиль, доки не знайде її. Так і в сім'ї, якщо один член загубився для Бога, слід використати всі засоби для його повернення. Нехай усі інші члени проведуть ретельний, уважний самоаналіз. Потрібно дослідити щоденне життя. Подумайте, чи немає якогось недогляду чи помилки в поводженні, через що душа стає запеклою в нерозкаянні. НУХ 129.3

Якщо в сім'ї є дитина, яка не усвідомлює свого гріховного стану, батьки не повинні спочивати. Нехай світильник буде запалений. Досліджуйте Слово Боже і в його світлі ретельно перегляньте весь сімейний уклад, щоб дізнатися, чому дитина загублена. Нехай батьки досліджують власні серця й аналізують свої звички і вчинки. Діти — спадщина Господня, і ми відповідальні перед Ним за управління Його власністю. НУХ 130.1

Є батьки і матері, котрі прагнуть працювати в зарубіжних місійних полях; багато батьків здійснюють активну християнську роботу поза домом, а їхні власні діти цураються Спасителя та Його любові. Багато батьків доручають роботу виховання своїх дітей для Христа служителеві церкви або вчителеві суботньої школи, таким чином нехтуючи покладеними на них Богом обов'язками. Виховання і навчання дітей в християнському дусі — найвище служіння, яке батьки можуть виконати для Бога. Ця робота вимагає терплячої праці, старанних, наполегливих зусиль упродовж усього життя. Нехтуючи цим дорученням, ми стаємо невірними управителями. Бог не прийме жодних виправдань за таку недбалість. НУХ 130.2

Проте винні у нехтуванні цим обов'язком не повинні впадати у відчай. Жінка, котра загубила драхму, шукала її доти, доки не знайшла. Тож нехай батьки з любов'ю, вірою й молитвою працюють для своїх сімей, поки не зможуть з радістю прийти до Бога і сказати: “Ось я та ті діти, що дав мені Господь” (Ісаї 8:18). НУХ 130.3

Це справжня місіонерська домашня робота, і вона однаково корисна як для її виконавців, так і для тих, заради кого виконується. У самовідданій праці для домашнього кола ми готуємося до праці для членів Господньої сім'ї, з котрими житимемо впродовж нескінченних віків, якщо залишимося вірними Господеві. До наших братів і сестер у Христі ми маємо виявляти такий самий інтерес, як і до членів своєї сім'ї. НУХ 130.4

Божий задум полягає в тому, щоб усе це готувало нас до праці для дедалі ширшого кола людей. У міру розширення наших симпатій та зростання нашої любові, ми всюди знаходитимемо для себе роботу. Божа велика людська сім'я охоплює увесь світ, тому не можна проходити байдуже повз жодного з її членів. НУХ 131.1

Де б ми не перебували, всюди є загублені драхми, що чекають наших пошуків. Чи ми шукаємо їх? День у день ми зустрічаємося з тими, хто не виявляє жодної цікавості до релігійних питань; ми відвідуємо їх, розмовляємо з ними. Чи виявляємо зацікавленість їхнім духовим станом? Чи представляємо їм Христа як вибачного Спасителя? Чи прагнуть наші серця, зігріті любов'ю Христа, розповісти і їм про цю любов? Якщо ні, то як ми зустрінемося з цими душами — загубленими, навіки загубленими, — коли разом з ними станемо перед Божим престолом? НУХ 131.2

Хто може визначити цінність однієї душі? Якщо ви хочете знати її, ідіть до Гефсиманії та пильнуйте із Христом упродовж тих годин страждань, коли Його піт став як краплини крові, що спадали на землю. Погляньте на Спасителя, піднесеного на хресті. Прислухайтеся до відчайдушного зойку: “Боже мій, Боже мій, чому Ти Мене покинув?” (Марк.15:34). Подивіться на поранену голову, проколотий бік, закривавлені ноги. Пам'ятайте, що Христос ризикував усім. Задля нашого викуплення саме Небо було в небезпеці. Там, біля підніжжя хреста, пам'ятаючи, що навіть за одного грішника Христос віддав би Своє життя, ви можете збагнути цінність душі. НУХ 131.3

Якщо перебуваєте у спілкуванні з Христом, ви будете підходити до кожної людської істоти з Його оцінкою. Ви будете відчувати до інших таку саму глибоку любов, яку Христос має до вас. Тоді ви будете спроможні придбати, а не відігнати, привабити, а не відштовхнути тих, за кого Він помер. Ніхто ніколи не навернувся б до Бога, якби Христос не доклав до цього Своїх зусиль; і тільки завдяки такій особистій праці ми можемо спасати душі. Коли ви побачите тих, що прямують до загибелі, то не будете байдуже і безтурботно спочивати. Чим більші їхні гріхи та глибші страждання, тим наполегливішими й ніжнішими будуть ваші зусилля заради їхнього навернення. Ви будете бачити потреби страждальців, котрі грішили проти Бога, а тепер пригнічені тягарем вини. Ваше серце сповниться співчуттям до них, і ви простягнете їм руку допомоги. На руках віри й любові ви принесете їх до Христа. Ви будете пильнувати над цими наверненими душами та підбадьорювати їх, а ваше співчуття і довір'я допоможуть їм не захитатися. НУХ 131.4

Усі небесні ангели в розпорядженні тих, хто прагне спасати загублених. Ангели допоможуть вам знайти підхід до найбільш безтурботних і зачерствілих. Коли одна така душа приведена до Бога, усе Небо радіє; серафими й херувими торкаються своїх золотих арф і співають хвалу Богові та Агнцеві за їхнє милосердя, любов та доброту до людських дітей. НУХ 132.1