Наочні уроки Христа
Розділ 4. Кукіль
“Іншy притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до того, хто сіє добірне насіння на своєму полі. Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці та й пішов. А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з'явився і кукіль”. НУХ 39.1
“Поле, — сказав Христос, — це світ”. Але ми повинні розуміти, що це стосується Христової Церкви у світі. Наведена притча описує те, що пов'язане з Царством Божим, з роботою спасіння, а ця робота здійснюється через Церкву. Хоч Святий Дух присутній у всьому світі, Він всюди може впливати на людські серця, проте саме в Церкві ми зростаємо і дозріваємо, аби бути зібраними до Божої клуні. НУХ 39.2
“Той, що сіє добірне насіння, — це Син Людський. …Добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого”. Добірне насіння символізує тих, хто народжений від Божого Слова, від Істини. А кукіль зображає клас людей, які є плодом або втіленням хибних понять, невірних принципів. “Ворог, що його посіяв, — це диявол”. Ані Бог, ані Його ангели ніколи не сіяли насіння, з якого виростає кукіль. Кукіль завжди сіється сатаною, ворогом Божим та людським. НУХ 39.3
На Сході люди іноді мстилися своєму ворогові, розкидаючи на його нещодавно засіяному полі насіння шкідливих бур'янів, які, проростаючи, дуже нагадували пшеницю. Зростаючи разом із пшеницею, вони пошкоджували збіжжя та завдавали зайвих клопотів і неминучих втрат господареві поля. Подібним чином і сатана через свою ненависть до Христа розкидає насіння зла серед добірного зерна Його Царства. Плоди ж свого посіву сатана приписує Божому Синові. Приводячи до Церкви тих, хто носить ім'я Христа, але не приймає Його характеру, лукавий намагається знеславити Бога, кинути тінь на роботу спасіння і погубити душі людей. НУХ 39.4
Слуги Христа засмучуються, коли бачать, що в церкві змішані правдиві й фальшиві віруючі. Вони прагнуть щось зробити, аби очистити Церкву. Подібно до слуг господаря, вони готові виполоти кукіль. Але Христос говорить їм: “Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці. Залишіть, щоб і те й друге разом росло до жнив”. НУХ 40.1
Христос цілком однозначно вказав: ті, хто вперто продовжує чинити відкритий гріх, повинні бути відокремлені від Церкви, проте Він не доручив нам судити про характер і мотиви поведінки людей. Він надто добре знає нашу природу, щоб довірити нам таку справу. Якщо б ми почали “виривати” із Церкви тих, кого вважаємо фальшивими християнами, то неминуче припустилися б помилок. Часто ми вважаємо безнадійними саме тих людей, яких Христос кличе до Себе. Якби ми повелися з цими душами згідно з нашим недосконалим судженням, то могли б загасити їхню останню надію. Багато тих, котрі вважають себе християнами, останнього дня будуть знайдені легкими. І багато на Небі буде таких, кого їхні ближні вважали негідними увійти туди. Людина судить за зовнішністю, а Бог бачить серце. Кукіль і пшениця мають рости разом до жнив, а жнива — це кінець часу випробування. НУХ 40.2
У словах Спасителя міститься ще один урок — урок дивовижного терпіння й ніжної любові. Подібно до того як кукіль своїм корінням тісно переплітається з корінням добірного зерна, так і фальшиві брати в Церкві можуть бути тісно пов'язані з правдивими учнями. Справжній характер цих позірних віруючих повністю ще не виявився. Якби вони були вилучені з Церкви, це могло б стати каменем спотикання для інших, котрі в протилежному випадку залишалися б стійкими. НУХ 40.3
Вчення цієї притчі проілюстроване в особистому ставленні Бога до людей та ангелів. Сатана — неправдомовець. Коли він згрішив на Небесах, навіть вірні ангели не могли повністю зрозуміти його характеру. Ось чому Бог не знищив сатану відразу. Якби Він це зробив, святі ангели не збагнули б справедливості та любові Бога. Сумнів щодо Божої доброти став би тим насінням зла, яке принесло б гіркий плід гріха і горя. Тому родоначальникові зла була дана тимчасова пощада, щоб він міг повністю виявити свій характер. Упродовж довгих віків Бог терпів біль, дивлячись на розвиток зла у світі. Він радше приніс дорогоцінний дар на Голгофі, ніж дозволив, аби хтось був ошуканий зумисним обманом лукавого, бо неможливо виполоти кукіль без ризику вирвати і зерно. Чи не слід і нам бути такими ж терплячими до наших ближніх, яким є Господь неба і землі у Своєму ставленні до сатани? НУХ 41.1
Світ не має права сумніватися у християнській Істині, через те що в Церкві є недостойні члени, а християни не повинні журитися через цих лжебратів. Чи було щось подібне в Ранній Церкві? До учнів приєднались Ананій та Сапфіра. Симон чаклун був хрещений. Димас, котрий покинув Павла, вважався віруючим. Юда Іскаріотський був серед апостолів. Викупитель не хотів втратити жодної душі. Його досвід з Юдою записаний, аби показати Його довготерпіння до зіпсованої людської природи; і Він навчає нас бути такими ж терплячими, як і Він. Христос сказав, що лжебрати будуть у Церкві аж до кінця часу. НУХ 41.2
Незважаючи на застереження Христа, люди намагалися виривати кукіль. Для покарання тих, кого вважали лиходіями, церква зверталася до громадянської влади. Тих, що не відповідали усталеним догматам, ув'язнювали, віддавали на тортури і смерть за намовлянням людей, які вважали свої дії угодними Христові. Але на подібні дії людей може надихнути не Дух Христа, а тільки дух сатани. Це власний метод сатани, який він застосовує для встановлення свого панування у світі. Переслідуючи так званих єретиків, церква сприяла поширенню неправильного уявлення про Бога. НУХ 41.3
Не осуд та звинувачення інших, натомість покора серця й скромна думка про себе — ось урок притчі Христа. Не все, що сіється на полі, є добірним зерном. Той факт, що людина належить до Церкви, не завжди означає, що вона є християнином. НУХ 42.1
Кукіль дуже нагадував пшеницю, поки стебла були зелені, але коли ниви дозрівають для жнив, бур'ян втрачає свою подібність із пшеницею, яка схиляється під вагою свого повного стиглого колосся. Грішники, які мають вигляд благочестя, деякий час можуть не вирізнятися із середовища правдивих послідовників Христа, і їхнє удаване християнство може ввести в оману багатьох; але коли настануть жнива світу, тоді не буде жодної подібності між добром та злом. Тоді будуть виявлені ті, що приєдналися до Церкви, але не приєдналися до Христа. НУХ 42.2
Куколю дозволено рости серед пшениці, одержувати благословення сонячного світла й дощу, але під час жнив ви “побачите різницю між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому” (Мал.3:18). Христос Сам вирішить, хто гідний приєднатися до небесної сім'ї. Він буде судити кожного згідно з його словами й ділами. Просте визнання віри не матиме жодної вартості. Вічну долю людини вирішить її характер. НУХ 42.3
Спаситель не вказує на час, коли кукіль перетвориться на пшеницю. Пшениця та кукіль ростуть разом аж до жнив, тобто до кінця світу. Тоді кукіль пов'яжуть у снопи, аби спалити його, а пшеницю зберуть до Божої клуні. “Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця свого”. Тоді “Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів”. НУХ 42.4