Наочні уроки Христа
Розділ 26. “Друзі з мамони неправди”
Прихід Христа співпав із часом повсюдного захоплення світськими інтересами. Люди підпорядковували вічне тимчасовому, вимоги майбутнього — справам теперішнього. Вони приймали примарне за реальне, а реальне — за примарне. Вони не споглядали вірою невидимого. Сатана змальовував перед ними дочасні цінності найпривабливішими та всепоглинаючими, і люди піддавалися його спокусам. НУХ 260.1
Христос прийшов, щоб змінити такий порядок речей. Він прагнув розвіяти чари, якими люди були засліплені й поневолені. У Своєму вченні Він прагнув ясно висвітлити питання небесних та земних потреб людини, звернути її думки від теперішнього до майбутнього. Він закликав людей залишити гонитву за дочасним і приготуватися до вічності. НУХ 260.2
“Був один чоловік, — сказав Він, — що мав управителя, якого звинуватили, нібито він розтрачує його майно”. Багатий чоловік доручив усе своє майно слузі, але той був невірний, і господар переконався, що він його систематично обкрадав. Господар вирішив не тримати його більше на своїй службі і прикликав для перевірки його звіту. “Що це я чую про тебе? — запитав він. — Дай звіт за своє управління, бо більше не зможеш керувати!” НУХ 260.3
Опинившись перед загрозою звільнення, управитель бачив, що йому доведеться зробити вибір з-поміж трьох можливостей. Він мав або працювати, або жебракувати, або ж голодувати. Управитель почав міркувати: “Що маю робити, — мій пан забирає від мене управління? Копати не маю сили, жебракувати соромлюся. Знаю, що зроблю: коли буду усунений від управління, то хай приймуть мене до своїх домів! І покликавши кожного з боржників свого пана, запитав першого: Скільки винен ти моєму панові? Той відповів: Сто мірок олії. І сказав він йому: Візьми свою розписку, швидко сідай і напиши: п'ятдесят! Потім запитав другого: А ти скільки винен? Той сказав: Сто мірок пшениці. Каже йому: Візьми свою розписку й напиши: вісімдесят”. НУХ 261.1
Цей невірний слуга зробив інших співучасниками своєї нечесності. Він обманув свого пана на користь його боржників, і, погодившись на це, вони стали зобов'язаними прийняти його як друга до своїх домів. НУХ 261.2
“І похвалив пан нечесного управителя, бо той мудро вчинив”. Світська людина схвалила кмітливість того, хто її обманув. Але похвала багача не була похвалою Бога. НУХ 261.3
Христос не похвалив невірного управителя, натомість використав добре відомий випадок, аби проілюструвати урок, який бажав викласти. “Набувайте собі друзів з мамони неправди, — сказав Він, — щоб коли вона зникне, прийняли вас до вічних осель”. НУХ 261.4
Фарисеї осуджували Спасителя за спілкування з митниками та грішниками. Проте Його зацікавленість ними не зменшилася і Його зусилля задля них не послабли. Він бачив, що їхнє заняття сповнене спокус. Вони були оточені принадами зла. Перший невірний крок був легким, і вони швидко скочувалися по похилій до ще більшої нечесності та серйозних злочинів. Христос прагнув за будь-яку ціну навернути їх до вищої мети, до шляхетних принципів. Саме цю мету Він мав на думці, розповідаючи історію про невірного управителя. Випадок, про який ідеться у притчі, стався серед митників, і в розповіді Христа вони впізнали власну практику. Це привернуло їхню увагу, а з опису власних нечесних справ багато з них винесли урок духовної істини. НУХ 261.5
Однак ця притча була спрямована безпосередньо до учнів. Вони перші отримали закваску істини, і через них вона мала досягти інших. Більшість Христових повчань учні розуміли не відразу, і часто здавалося, що Його уроки майже забуті. Однак згодом під впливом Святого Духа ці істини поставали з усією виразністю; через учнів Христа у своїй життєдайній силі були передані новим наверненим, котрі приєднувалися до Церкви. НУХ 262.1
Крім того, Спаситель звертається і до фарисеїв. Він не залишав надії, що вони збагнуть силу Його слів. Багато фарисеїв були глибоко переконані Його повчанням, і згодом, почувши натхнену Святим Духом Істину, чимало з них увірували в Христа. НУХ 262.2
Фарисеї намагалися заплямувати репутацію Христа, звинувачуючи Його в спілкуванні з митниками та грішниками. А тепер Він спрямовує докір проти цих обвинувачів. Він змальовує перед фарисеями усім відому подію, що мала місце серед митників, аби показати характер їхніх дій і водночас відкрити той єдиний шлях, яким вони можуть спокутувати свої помилки. НУХ 262.3
Майно пана було доручено невірному управителеві з доброчинною метою, проте він використав його для себе. Так сталося і з Ізраїлем. Бог обрав насіння Авраама. Рукою піднесеною Він звільнив їх з єгипетського рабства. Він зробив їх хоронителями священної Істини для благословення світу. Їм було довірено живе Боже Слово, щоб вони могли передавати світло іншим. Однак Його управителі використали ці дари для власного збагачення і звеличення. НУХ 262.4
Фарисеї, сповнені самовдоволення та самоправедності, неправильно розпоряджалися добром, яке Бог доручив їм для використання на славу Йому. НУХ 262.5
Слуга з притчі анітрохи не подбав про власне майбутнє. Добро, довірене йому для добра інших, він використав для себе, думаючи лише про теперішнє. Коли його мали усунути від управління, виявилося, що він нічого не міг назвати своєю власністю. Проте майно пана усе ще залишалося в його руках, тому він вирішив використати його таким чином, щоб у майбутньому уникнути злиднів. Для здійснення цього йому довелося розробити новий план. Тепер замість накопичення для себе він мусив роздавати іншим. Так він міг здобути друзів, які прийняли б його до себе, коли він буде звільнений з роботи. Подібне відбулося і з фарисеями. Скоро вони мали бути позбавлені управління, і тепер до них був звернений заклик подбати про своє майбутнє. Лише здійснюючи добро іншим, вони могли отримати користь і для себе. Тільки передаючи Божі дари іншим ще зараз, у теперішньому житті, вони могли подбати про вічність. НУХ 263.1
Наприкінці притчі Христос сказав: “Сини цього світу мудріші від синів світла у своєму роді”. Тобто розумні люди цього світу виявляють більше мудрості і серйозності в служінні самим собі, ніж це роблять так звані діти Божі в служінні Йому. Так було за днів Христа. Так є і зараз. Подивіться на життя багатьох людей, котрі називають себе християнами. Господь наділив їх здібностями, силою та впливом; Він довірив їм гроші, щоб вони були Його співпрацівниками у великій справі Викуплення. Усі Його дари повинні бути використані для благословення людства, для полегшення життя страждальців і нужденних. Ми повинні нагодувати голодних, одягнути нагих, потурбуватися про сиріт і вдів, послужити нещасним та пригніченим. Таке широке розповсюдження убогості у світі ніколи не було наміром Бога. Він ніколи не бажав, щоб одна людина жила в надмірних розкошах, а діти іншої плакали за хлібом. Якщо засоби перевищують реальні потреби життя, то вони довірені людині, аби чинити добро, служити для благословення людства. Господь говорить: “Продавайте ваші маєтки, роздавайте милостиню” (Луки 12:33). Він хоче, щоб ми “були щедрі, радо ділилися” (1Тим.6:13). “Коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих” (Луки 14:13). Божа воля в тому, щоб “розв'язати кайдани безбожності”, “пута ярма розв'язати”, “пустити на волю утиснених”, “всяке ярмо розірвати”, “вламати голодному хліба свого”, “вбогих бурлаків до дому впровадити”, “як побачиш нагого, — щоб вкрити його”, “і знедоленому душу наситити” (Ісаї 58:6—7, 10). “Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангелію” (Марк.16:15). Такі повеління Господні. Чи виконує цю роботу велике тіло християнської Церкви? НУХ 263.2
На жаль, як багато її представників привласнюють Божі дари! Як багато з них додають будинок до будинку, землю до землі! Як багато таких, що витрачають гроші на розваги, задоволення апетиту, екстравагантні будинки, меблі й одяг! А їхні ближні в цей час залишаються приреченими на убогість, злочинність, хвороби і смерть. Маси людей гинуть без жодного співчутливого погляду, жодного доброго слова чи діла. НУХ 264.1
Люди винні в обкраданні Бога. Їхнє егоїстичне використання коштів обкрадає Господа в тій славі, котра була б Йому віддана у відповідь на полегшення страждання людства та спасіння душ. Вони привласнюють довірене їм добро. Господь проголошує: “І прибуду до вас Я на суд, і буду свідком швидким проти… тих, хто заплатою наймита тисне, вдову й сироту, хто відхилює право чужинця”. “Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: ‘Чим ми Тебе обманили?’ — Десятиною та приносами! Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люду ти ввесь!” (Мал.3:5, 8—9). “Тепер слухайте ви, багатії… Ваше багатство зотліло, а ваш одяг сточила міль. Ваше золото й срібло поржавіло, і їхня іржа свідчитиме проти вас. …Ви назбирали скарбів на останні дні”. “Ви розкошували на землі й насолоджувалися”. “Ось затримана вами платня робітників, які жали на ваших нивах, вже волає, і зойки женців досягли вух Господа Саваота” (Якова 5:1—3, 5, 4). НУХ 264.2
Від кожного вимагається звіт за довірені йому дари. У день останнього суду нагромаджені людьми багатства не матимуть для них жодної вартості. Вони нічого не зможуть назвати своєю власністю. НУХ 264.3
Люди які витрачають своє життя на нагромадження земних скарбів, виявляють менше мудрості, розважливості та турботи про власну вічну долю, ніж неправедний управитель щодо своєї земної долі. Називаючись дітьми світла, вони мають менше мудрості, ніж діти цього світу у своєму роді. Це про них проголосив пророк у своєму видінні великого судного дня: “Покине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись, кротам і кажанам, щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його, коли прийде Він острах збудити на землі!” (Ісаї 2:20—21). НУХ 265.1
Набувайте собі друзів з мамони неправди, — говорить Христос, — щоб коли вона зникне, прийняли вас до вічних осель. Бог, Христос та ангели служать знедоленим, страждальцям, грішним. Віддайте себе Богові для такої роботи, використовуйте Його дари для цієї мети — і ви увійдете в спілкування з небесними істотами. Ваше серце битиметься в унісон з їхніми серцями. Ви будете уподібнюватися до них у характері. Для вас ці мешканці вічних осель не будуть чужинцями. Коли все земне минеться, вартові біля небесних воріт запросять вас увійти. НУХ 265.2
Засоби, використані для благословення інших, принесуть віддачу. Правильно застосовані багатства виконають велику добру справу. Душі будуть навернені до Христа. Хто живе і діє згідно з планом Христа, той побачить у Божих дворах людей, задля яких працював і жертвував на землі. З вдячністю викуплені пригадають тих, котрі послужили знаряддям їхнього спасіння. Якими дорогоцінними будуть Небеса для всіх вірних у справі спасіння душ! НУХ 265.3
Ця притча містить урок для всіх, оскільки кожному доведеться відзвітуватися за виявлену йому в Христі благодать. Життя надто дорогоцінне, аби його поглинали дочасні земні справи. Господь бажає, щоб ми передавали іншим те, що несе нам невидиме й вічне. НУХ 265.4
Щороку мільйони за мільйонами людських душ відходять у вічність непопередженими та неспасенними. Щогодини в нашому мінливому житті відкриваються можливості знаходити і рятувати душі. Ці можливості постійно приходять та відходять. Бог бажає, щоб ми якомога більше використали їх. Минають дні, тижні, місяці; у нас залишається на один день, один тиждень, один місяць менше часу для виконання цієї роботи. Щонайбільше — ще кілька років, і голос, якому ми не зможемо відмовити у відповіді, проголосить: “Дай звіт за своє управління!” НУХ 265.5
Христос закликає кожного задуматися над цим. Зробіть чесний підрахунок. Поставте на одну чашу терезів Ісуса, тобто вічний скарб, життя, Істину, Небеса, радість Христа за викуплені душі; а на другу — усі принади, які тільки може запропонувати світ. Покладіть на одну чашу втрату власної душі та душ тих, кому б ви могли принести спасіння, а на другу — дароване вам і їм життя, котре вимірюється життям Бога. Зважте тимчасове і вічне. Роблячи це, прислухайтеся до голосу Христа: “Яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу свою?” (Марк.8:36). НУХ 266.1
Бог бажає, щоб ми обрали небесне замість земного. Він дарує нам можливість покласти свої кошти в небесну скарбницю. Він підтримає нас у досягненні найвищих цілей, подбає про збереження наших найдорогоцінніших скарбів. Він проголошує: “Я зроблю людину дорожчу від щирого золота, і смертну людину — від офірського золота” (Ісаї 13:12). Коли багатства, котрі точить міль і роз'їдає іржа, будуть знищені, послідовники Христа зможуть тішитися своїми небесними скарбами, нетлінними багатствами. НУХ 266.2
Дружба викуплених Христом краща за будь-яку дружбу у світі. Кращим за право власності на найрозкішніший палац на землі є право власності на оселі, котрі пішов приготувати наш Господь. І кращими за всі слова земної хвали будуть слова Спасителя, звернені до Його вірних слуг: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу!” (Матв.25:34). НУХ 266.3
Христос усе ще дає можливість придбати нетлінне багатство тим, хто розтратив Його добро. Він говорить: “Дайте — і дасться вам”. “Зробіть собі гаманці, що не старіються, — невичерпний скарб, де злодій не підкрадається, де міль не точить” (Луки 6:38; 12:33). “Багатим нинішнього часу нагадуй.. щоб ми чинили добро, збагачувалися в добрих ділах, були щедрі, радо ділилися, збираючи собі скарб — добру основу на майбутнє, аби осягнути справжнє життя” (1Тим.6:17—19). НУХ 266.4
Отож, нехай ваш маєток іде попереду вас на Небеса. Складіть ваші скарби біля Божого престолу. Забезпечте своє право на незбагненне багатство Христа. “Набувайте собі друзів з мамони неправди, щоб коли вона зникне, прийняли вас до вічних осель”. НУХ 267.1