Дорога до Христа.

Глава 10—Пізнанє Бога.

Бoг має богато способів, щоби нам об’явити ся і злучити нас тїсно з собою. Голос природи відбиває ся безнастанно об наші змисли, отверте серце відчуває любов і славу Бога, які об’являються в єго ділах. Няд’-слухуюче ухо може почути в природї голос Божий і зрозуміти єго. Зелені поля, показні дерева, пучки і цьвіти, мандруючі хмари, росячий дощ, журкотливий потік, і велич і слава неба говорять до наших сердець і спонукують нас пізнати Сотворителя, що сотворив усе. DDX 105.1

Наш Спаситель переплїтав завсїгди свої гарні небесні науки порівнанями з природи. Дерева, птахи, квіти в долинах, гори, озера і чудово прикрашений небозвід, як також всї пригоди в нашім щоденнім житю стоять в тїсній звязи з словами правди, щоби тим самим стали єго науки понятнїйші, навіть серед страждань і скрут людского житя. DDX 105.2

Бог хоче, щоби єго дїти уміли цїнити єго дїла, щоби радували ся тихою, небучною величавостию, якою окрасив він нашу земску вітчину. Він сам любить красу, але передовсїм красу і чистоту характеру. Він бажав би, щоби ми плекали чистоту і покору, нїжну окрасу сьвіта квіток. DDX 106.1

Колиб ми тільки прислухались, тодї-б навчили нас дїла Божої творчости богато дечого о надїї і покорі. Почавши від зірок, що в безвпиннім круженю в світових просторах держать ся через тисячі років приписаної дороги, а скінчивши на маленькій порошинї, всї повинують ся волї Сотворителя. Бог журить ся за все і піддержує все, що сотворив. Він держить в своїх руках безчисленні сьвіти вселенної а підчас того журить ся і за потреби малого воробця, що безжурно цвірінькає свої звичайні пісні. Коли чоловік бере ся до щоденної роботи, коли молить ся, коли іде на відпочинок і коли пробуджує ся другого ранку; коли богач бенкетує у своїй палатї і коли нуждар кличе дїтий до бідного обіду — все се видить Бог і над усїм сторожить догляд небесного Отця. Нема одної сльози, про яку би Бог не знав, нема одної усьмішки, яку би Бог не запримітив. DDX 106.2

Колиб ми се справдї вірили, тодї-б зникли всї наші непотрібні турботи. Ми-б не мали в житю розчаровань, мп-б несли свої жури і турботи з по-мочию Бога, який не скаржить ся на труд і на працю, який нїколи не чує ся умученим під їх тя-гаром. Ми-б мали радісний, душевний спокій, як нїколи перед тим. Коли любуємо ся любостию і красою землї, то подумаймо на той будучий сьвіт, де нема гріха нї смерти, де нема нї знаку клятьби. Уявіть собі вітчину спасених і подумайте собі, що вона буде ще богато гарнїйшою, ніж собі чоловік представити в силї. В ріжнородних дарах, які маємо від Господа в природї, бачимо лиш дуже маленький відблиск єго величі. Є написано: “Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікови не зійшло, то наготовив Бог тим, що люблять єго.” (1. Кор. 2, 9.) Поети і учені можуть богато говорити про природу, але християнин може радувати ся і любувати ся красою землї, бо він добачує у нїй дїло Отця, бо він пізнає в кождій квітцї, в корчи, у дереві Єго любов. Нїхто не може докладно зрозуміти значіня гори і долини, ріки і озера, коли не добачує в них виразу Божої любови до людий. Бог говорить до нас дбайливим дїланєм і тво-ренєм, як також виливом свого духа на наше серце. З нашого щоденного житя, з свого окруженя, з щоденних перемін можем черпати знамениті науки, коли тільки наше серце хоче їх приняти. Псаломник співає в своїй похвальній піснї про дбайливу дїяльність Бога: “Земля повна доброти Господа.” (Псал. 33, 5.) А на другім місци каже: “Хто мудрий, той замітить ті речі; і зрозуміють милостї Господнї.” (Псал. 107, 43.) DDX 107.1

Бог говорить до нас своїм словом. В нїм ви-являє ся ще яснїйше єго божественний характер, єго дїла для людий, єго велике дїло спасеня. Перед нами розкрита істория пророків і патриярхів і других сьвятих мужів з давен давна. Вони були люди “подібні нам страстями.” (Яков 5, 17.) Ми видимо, що і они так само як ми бороли ся з роз-чарованями, підпадали покусї, але знову піднїмали ся і через ласку Божу виходили витязями з бо-ротьби. Коли се бачимо, тодї зростає у нас бажане праведности. Коли читаємо о чудових досвідах, які сї мужі робили, коли дізнаємо ся о світлї, любови і благословеньству, якими вони могли радувати ся, коли читаємо о дїлах, які вони робили за помочию даної їм ласки, тодї запалює ся в нас той самий дух, що був у них, полумінь святого одушевленя в наших серцях; в нас родить ся бажане, стати їм подібними і рівно з ними ходити в Бозї. DDX 108.1

Ісус каже про старий завіт: “той свідкує о менї”, (Йоан 5, 39.) так свідкують о Спасителеви, на котрого звертали ся всї наші надїї, як на вічне житє. Цїле Святе Письмо говорить про Христа. Від першої звістки о сотвореню: “І без него не стало ся нїчого, що стало ся”, (Йоан 1, 3.) аж до послїдного обіту: ’’І ось я прийду хутко” (Одкр. 22, 12.) читаємо про єго дїла і чуємо голос єго. Коли хочете пізнати Спасителя, то шукайте в Святім Письмі. Наповнїть цїле своє серце Божими словами. DDX 109.1

Вони є животворною водою, що погасить вашу пекучу жагу; вони є живим хлїбом з неба. Ісус каже сам: “Як не їсте тїла Сина чоловічого і не пєте єго крови, не маєте житя в собі.” (Йоан 6, 53.) А зараз потім говорить він: “Слова, що я говорю вам, се дух і житє.” (Йоан 6, 53.) Наші тїла ростуть і достигають після того, як ми їмо і пємо; і як у природнім порядку річний, так само і в духовому: те, що ми приймаємо в себе і над чим роздумуємо, додає нашій духовній природї силу і могутність. DDX 109.2

Навіть ангели бажають прослїдити дїло спа-сеня і се буде змістом похвальної піснї через без-конечні тисячі лїт вічности. Чи-ж не варт воно тепер старанних розслїджувань? Неописана мило-сердність і любов Ісуса, жертва, яку він принїс за нас, вимагає від нас як найбільше поважного і докладного розслїджуваня. Ми повинні-би більше роздумувати о прикметах нашого Спасителя і за-ступника і о єго призначеню — всї ми, що віримо у него, що він нас спасе. Коли ми звернемо свою увагу так важним небесним справам, тодї любов і віра наша будуть кріпшати; наші молитви стануть Богови більше милими, бо все більше і більше пересякнуть вірою і любовію. Вони стануть зрозумілими і поважними. Наше довірє до Ісуса буде зростати, а наше щоденне пересьвідченє о єго чудесній силї, виратувати всїх, які просять єго о ратунок, стане богатшим. Коли оглянемо совершенність нашого Спасителя, тодї охопить нас бажанє цїлковитого обновленя наших сердець у образ єго чистоти. Наші душі будуть жадні, стати подібними тому, кого ми почитаємо. Чим більше будуть наші думки звертати ся до Христа, тим більше будемо про него говорити і другим і проповідувати єго сьвітови. DDX 109.3

Біблїя писана не тільки для учених, — але противно, она призначена для народа. Великі пра-вди благодати, потрібні до спасеня, є ясними, як сьвітло сонця у полудне. Нїхто не попаде в облуду і не зблудить з правої дороги хочби вони були і такими, що слухають свого власного осуду замість ясно об’явленої Божої волї. DDX 110.1

Ми не повинні спускати ся на то, що кажуть другі люди про біблїю але ми повинні самі дослїд-жувати Божі слова. Коли будуть другі за нас ду-мати, то на тім потерпить наша власна енерґія і спосібности. Наші благородні духові сили не будуть зростати і стратять силу розуміти Божі слова, коли не будем їх вправляти в дослїджуваню великих справ. Але, коли возьмемо під докладну розвагу всї місця в біблії, коли будемо над ними роздумувати, коли будемо порівнувати писанє з писанєм, а духовне з духовним, тодї наберем розуміня для спасаючих правд. DDX 110.2

Нїчо не надає ся лїпше до того, щоби скріпити наш розум, як роздумуванє над сьвятим письмом. Нїяка книжка не в силї так піднести наші думки, скріпити духовні сили, як глубокі, благородні правди біблії. Як би роздумовано над Божим словом так, як повинно би ся роздумувати, то найшлоби ся межи людьми такий високий степень образованя, благородности характеру і витревалости в замірах, як рідко коли. З скорого читаня сьвято письма дуже мала користь. Неоден може прочитати цїлу біблїю з початку до кінця а не зрозуміє нї єї краси, анї глубоких, захованих скарбів єї. Докладне роздумованє над одним місцем письма так довго, доки не зрозуміємо єго змісту і Божого заміру спасеня і відкупленя, є богато вартнїйше, як поверховне перечитуванє не знати кілько сторін без цїли і без науки для себе. Майте біблїю все при собї. Читайте єї при кождій нагодї; старайте ся кілька уступів з неї навчити ся на память. Навіть, коли ідете дорогою, можете прочитати собі оден або другий ви сказ і думати над ним. DDX 111.1

Без докладного дослїджуваня, без сьвятого роздумуваня не можемо дійти до правдивої мудрости. Деякі місця сьвятого письма такі ясні, що неможливо їх не зрозуміти; але є богато иньших місць, яких зміст відразу не зрозумієш. Тодї треба порівнювати одно місце з другим; старанне дослїджуванє і сьвяте роздумуванє, отсе головні услівя. Але таке роздумуванє приносить богату користь. Так, як гірник відкриває глубоко під поверхнею землі укриті жили золота, так той, що слїдить за скарбами Божих слів, найде важні правди, яких по верховний читач не добачує. Коли розважимо в серцях слова Божого духа, тодї по-течуть вони, як ріки з жерела житя. DDX 112.1

Біблїю не повинно ся нїколи читати, не змо-вивши молитви. Заки розтворимо єї, повинні ми просити осьвяченя сьвятого Духа, а воно дасть ся нам. Коли Натанаїл прийшов до Христа, Спаситель сказав: “Ось справдї Ізраілтянин, що в йому підступу нема.” Натанаїл спитав: “Звідкіля мене знаєш?” Відповідь була така: “Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе.” (Йоан. 1, 47. 48.) Ісус видить нас ще й тепер, коли молимо ся до него, коли просимо єго о посьвяченє, щоби пізнати докладно правду. Ан-гели з країни сьвітла стануть провідниками тих, що з покорою просять Божої помочи. DDX 112.2

Дух Божий підносить і славить Спасителя. Він хоче показати нам Христа в чистотї і пра-ведности і єго спасенє. Ісус каже: ’’Бо з мого прийме і звістить вам.” (Йоан. 16, 14.) Дух правди є одиноким учителем божої правди. Як високо цїнить Бог рід людский, коли дав за него свого єдинородного Сина на смерть а Духа свого дав людям, щоби був їм завсїгди товаришом, провідником і учителем! DDX 113.1