Дорога до Христа.

Глава 9—Наше житє і дїла.

Бог Є для цїлої вселенної жерелом житя, світла і радости. Як ясні соняшні лучі від сонця, як струї води з животворного жерела, так спливають благодати від Бога на всї єго сотворіня. Всюди, де в людских серцях живе то житє, що виходить від Бога, там розіллєть ся воно любвою і благодатями на других. Радість нашого Спаси-теля лежала в тім, що він старав ся людий, котрі попали в гріх, піднести і спасти. DDX 96.1

Тому то не дорожив він своїм житєм, але вмер на хрестї і не вважав на встид і на ганьбу. Так само старають ся й ангели про щасливість прочих сотворінь. Отсе їх радість. Що горді і са- молюбні людскі серця вважали-б пониженєм, а іменно тим, що попали в гріх, що стоять низше від них що до почестий і становища, тим робити прислуги, се власне є дїлом безгрішних ангелїв. Дух Христової любови, що жертвує самого себе, є тим, що наповняє небо, що є жерелом всїх благодатий. Се є той дух, який повинні мати ученики Христові, се є діло, яке вони повинні робити. Коли любов Христа перебуває в серцї, тодї не можна єї скрити, як солодкий, роскішний запах. Єї святий вплив відчують усї, з котрими ми зійдемо ся. Дух Христа в серцю подібний до жерела в пустинї, що випливає для всїх щоби підкріпляли ся і котре у всїх, що близькі смерти, пробуджує бажанє напити ся води житя. DDX 96.2

Любов до Ісуса Христа показує ся в щирім бажаню, трудити ся, як і він для добра і спасеня людий. Воно допровадить до любови, до щирого співчутя для всїх сотворінь, що стоять під опікою небесного Отця. DDX 97.1

Житє Спасителя на земли не було тихим і вигідним, нї — він був невсипущий і старав ся ревно і всїма силами, спасти упавший рід людский. Від вертепу в Вифлеємі аж до хреста на Голготї ступав він дорогою самовідреченя; він не бояв ся тяжких робіт, трудних мандрівок, журливого стараня, анї трудів. Спаситель сам каже о собі: “Син чоловічий не прийшов, щоби єму служили, але прийшов служити, і дати душу свою, як викуп за многих.” (Мат. 20, 28.) Се була одна велика цїль єго житя; все иньше стоїть на другім місци і під-ряджене тамтому. Се було для него їдою і напит-ком, творити волю Божу і кінчити єго дїло. Власне “я”, власні потреби не мали нїчого спільного з тим дїлом. Так повинні і всї иньші, які беруть участь в ласцї Христа, бути готовими на яку-будь жертву, щоби і другі, за яких Христос пішов на смерть, дістали частину того небесного дарунку. Вони все зроблять, щоби полїпшити світ, підчас коли вони в нїм жиють. DDX 97.2

Сей дух є плодом правдивого наверненого серця. Скоро хто прийде до Христа, тодї зродить ся в єго серцю бажанє, сказати й другим, якого знаменитого приятеля найшов він в Ісусї; така спа-саюча і освячуюча правда не може остати в серцю самотною. Коли вберемо ся справедливостию Хри-ста і коли переймемо ся святою радостию єго духа, тодї о тім не зможемо замовчати. Скоро ми побачимо доброту Бога, коли відчуємо єї, тодї мусимо і другим про те росповісти. Як той Филип, коли найшов Спасителя, так будемо й ми запрошувати й других, прийти до него. Ми будемо старати ся показати їм притягаючу силу Христа, невидимі річи будучого світа. Ми будемо горячо бажати, вступити в слїди Ісуса, Ми схочемо, щоби і другі видїли те ягня, “що бере на себе гріхи світу.” (Йоан. 1, 29.) DDX 98.1

Бажанє, об '’явити другим Божі благодати, принесе богато благодатний і нам самим. Се було й Божим заміром, коли дав нам участь в дїлї спа-сеня. Він дав людям першеньство, бути участниками єго Божескої природи і жадає за то, щоби ми єго благодати рознесли між своїх ближних. Се є найвисшою почестию, найбільшою радостию, яку міг дати Бог людям. Ті, що є участниками в дїлї спасеня, в дїлї любови, ті стануть найблизшими Сотворителеви. DDX 99.1

Бог міг дати посольство євангелія, все своє дїло любови ангелам до виконаня; він міг найти иньші способи, щоби виконати свій замір. Але в своїй безконечній, невимовній любові хотїв він нас зробити з Христом і ангелами своїми співро-бітниками, щоби й ми брали участь в роздаваню благодатий, радости і духовного вивисшеня, що випливають з сего дїла повного самовідреченя. Через співучасть Христових терпінь стаємо єму чимраз близшими. Кожде самопожертвованє для других скріпляє духа доброти в серцю добродїтеля, звязує єго тїснїйше із Спасителем світа, “котрий задля вас з’убожів, бувши богатим, щоб ви убожеством єго збогатились.” (2. Кор. 8, 9.) Лише, коли ми так будемо виконувати Божі заміри нашого сотвореня, може бути наше житє благословенним. DDX 99.2

Коли станеш до роботи, як і повинен ученик Христа, тодї пізнаш потребу глубшого досвіду і більшого пізнаня в божеских справах і будеш жаждущий праведности. Ти будеш в молитві бороти ся з Богом і твоя віра укріпить ся; душа твоя буде насичувати ся з криницї спасеня. Покуси і боротьби будуть тебе гнати до слова Божого і до молитви. Ти піднїмеш ся в ласцї і пізнаню Христа і назбираєш богато досвіду. DDX 99.3

Дух, некористного для себе, дїланя для других дасть тобі зміст і глибину твого житя, стійність і милість твому характерови, подібно, як у Христа. Такий дух принесе тобі супокій і щастє. Серце стремить до висшого, то нема вже в нїм місця для лїнивства і самолюбства. Ті, що розширяють християньскі дари ласки, будуть рости і укріплять ся в дїлах Божих. Вони дістануть ясну духовну свідомість, їх віра укріпить ся і вони піднесуть ся в могутности молитви. Дух Божий дїлає в їх серцях і наслїдок стичности з Богом оживляє тони гармонїї в їх душах. Ті, котрі в безхосеннім для себе трудї жертвують ся для добра иньших, стають певнїйшими свого власного спасеня. Одинокий спосіб зростати в ласцї Христа є той, що ми без жадної користи для себе робимо дїло наказане Христом, що робимо все, що ми годні робити, щоби помочи тим, котрі тої помочі потребують. Сила виробляє ся вправою, а праця є першим услівєм до житя. Всї ті, що старають ся жити в Христї, а самі не роблять нїчого, і приймають тільки благословеня, що випливають з ласки Хри- стової, шукають тільки поживи, щоби жити без роботи. Так у духовнім, як і в земскім світї приносить бездїльність обезсиленє, а в слїд за тим і цїлковитий занепад. Чоловік, що не хотїв би рухати своїми членами, стратив би по якімсь часї свою силу до їх ужитку цїлковито. Так само й християнин, що не хоче вправляти свої духовні сили, які надав єму Бог, не буде зростати в ласцї Христовій, а до того втратить ще й свою питому силу. DDX 100.1

Церква Христова, призначена Богом на то, щоби приносити пропащій людскости спасенє і ратунок. Єї призначенєм є, принести цїлому світу радїстну вістку євангелія, а обовязком кождого християнина є, робити те саме. Кождий повинен старати ся, сповнити приказ Спасителя після своєї зручности і талану. Об’явлена нам любов Христова робить нас довжниками тих, які ще не знають нїчого про таку любов. Бог дав нам світло не тільки для нас, але на то, щоби єго лучі падали і на других людий. DDX 101.1

Як би визнавцї Христа знали свій обовязок, тодї би тисячі їх голосили євангеліє поганьским землям, де тепер їх ледво по одному. Кождий, що не може особисто сего робити, підпомагав би тому своїми средствами, своїм щирим бажанєм і своїми молитвами. І для спасеня душ в христяньских землях працювало би ся з святїйшою ревностию. DDX 101.2

Нам не треба йти в иоганьскі землї, нам не треба полишати вузкий круг своєї вітчини, коли наші обовязки держуть нас дома, лише задля того, щоби трудити ся задля християньства. DDX 102.1

Ми можемо трудити ся для християньства в своїй родинї, в домі, в громадї, в кружку наших товаришів і знакомих, ба навіть в наших інтересах. DDX 102.2

Спаситель наш перебув більшу часть свого земского житя в робітни столярскій в Назаретї, де він терпеливо працював. Услужливі ангели були навкруг Господа в єго житю, в єго відносинах до робітників і земляків, коли єго ще нїхто не знав і не поважав. Спаситель сповняв так само своє посольство при виконуваню своїх простих робіт, як також при лїченю хорих і на розбурханих филях Галилейского моря. Так можемо й ми при найнизшім житєвім становищу і при виконуваню найпростїйших робіт все таки бути з Ісусом і для него дїлати. DDX 102.3

Апостол Павло пише: “До чого кождий покликаний, братя, в тому нехай і пробуває перед Богом.” (1. Кор. 7, 24.) Дїловий чоловік може так вести свої дїла, щоби стати окрасою свого Господа своєю вірностию і совістностию. Коли він є вірним і праведним наслїдником Христа, тодї об’явить він свою релїґію у всїх своїх підприємствах, тодї об’явить своїм ближним у всіх дїлах духа Христового. Пильний і вірний робітник може стати подобієм того, що ходив за свого житя поєдинчого по горбках Галилеї. Дїла кождого християнина повинні бути такими, щоби кожді, що поглянуть на них, були спонукані хвалити і прославляти свого Сотворителя і Спасителя. DDX 102.4

Богато відтягнули свої талани від услуг для Христа і звиняли ся тим, що другі мають лїпший дар і талант до того; вони думали, що лише дуже талановиті люди повніші посвятити свої услуги Богови. Богато думало навіть, що Бог тільки певних людий надарив такими талантами, а других виключив, тому сї не мають участи при трудах і при роботї а також і при заплатї. Але про се нема нїчого в єго притчі. Коли пан скликав слуг своїх дав кождому свою роботу. DDX 103.1

Навіть при виконуваню найнизших обовязків можемо служити в любові Господови. Коли любов Божа перебуває в наших серцях, тодї вона об', являє ся і в нашім житю. Святість Христа буде нас окружати, а вплив наш буде благодатний і підоймаючий духа. DDX 103.2

Не чекайте на добрі нагоди, або на надзвичайні дари, щоби почати дїло для Бога. Не журіть ся тим, що світ про нас скаже. Коли ваше житє є свідоцтвом чистоти і праведности вашої віри і коли другі переконані, що ви їм радо хочете помочи, то й ваші заходи не будуть даремні. DDX 103.3

Найменьші і найбіднїйші ученики Ісуса можуть стати благословеньством для других. Можливо, що вони навіть не знають, чи творять щось доброго, але все-ж таки може від них виходять великі і глубокі струї благословеньства; благословенні плоди їх дїл невидимі аж до дня великого обрахунку. Вони не знають, або не чують, що творять щось великого, вони не журять ся про успіх своїх змагань. Вони йдуть спокійно вперед і виконують совістно свою роботу, яку Бог в своїй мудрости їм призначив — і житє їх певно не буде безхосенним. В їх власних серцях прибирає образ Христа більшого виразу; вони працюють в купі з Богом в сїм житю і приготовляють ся до висшої працї і спокійної радости, що жде на них у вічнім житю. DDX 104.1