ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

Розділ 17— Чистота серця і життя

Бог дав нам «оселю» [тобто тіло], щоб ми піклувалися про неї та зберігали в найкращому стані для Його служіння і слави. Ваші тіла не належать вам. «Хіба ви не знаєте, що ваші тіла — то храм Святого Духа, Який є у вас і Якого ви маєте від Бога, і що ви не належите самим собі? Бо ви викуплені за ціну. Отож прославляйте Бога у вашому тілі та у вашому дусі, що належать Богові» (1 Кор. 6:19, 20). «Хіба не знаєте, що ви храм Божий і що Божий Дух живе в вас? Якщо хто нищить Божий храм, того знищить Бог, адже Божий храм святий, а ним є ви» (1 Кор. 3:16, 17). (Свідчення для Церкви. Т. 2. С. 352, 353). CChUk 153.1

У цей розтлінний час, коли наш противник, диявол, ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути, я бачу необхідність піднести свій голос у застереженні: «Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу». Багато людей мають блискучі обдарування, які вони грішним чином присвячують на служіння сатані. Як я можу застерегти людей, котрі стверджують, що вийшли зі світу й залишили його темні справи? Людей, яких Бог зробив хранителями Свого Закону, але які, подібно до оманливого фігового дерева, виставляючи свої квітучі гілки перед обличчям Усемогутнього, не приносять плоду на славу Божу. Багато з них виношує нечисті думки, брудні фантазії, неосвячені бажання, гидкі пристрасті. Бог ненавидить плід, який приносить таке дерево. Чисті, святі ангели з огидою дивляться на їхню поведінку, а сатана тріумфує. О, якби чоловіки й жінки замислилися над тим, що може принести порушення Закону Божого! Завжди і за будь-яких обставин порушення Закону — ганьба для Бога та прокляття для людини. Саме так ми повинні розцінювати це, незалежно від того, хто його чинить та яким прекрасним не видається мотив до цього. (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 146). CChUk 153.2

Чисті серцем Бога побачать. Нечисті думки опоганюють душу, руйнують моральність та зводять нанівець вплив Святого Духа. Вони затьмарюють духовний зір, отож людина не здатна бачити Бога. Господь може прощати і прощає покаянного грішника, але, незважаючи на це прощення, душа залишається заплямованою. Хто хоче чітко розпізнати духовну істину, той має відкинути всяку нечистоту мови або думки. (Бажання віків. С. 302). CChUk 154.1

Дехто визнає, що потурання гріху — зло, але виправдовує себе, заявляючи, що не може перемогти свої пристрасті. Це жахливе визнання для кожної людини, котра прикликає Ім’я Христа. «Хай відступить від неправди кожний, хто прикликає Господнє Ім’я!» (2 Тим. 2:19). Звідки така слабкість? Причина в тому, що тваринні схильності зміцнюються за допомогою вправ, поки не почнуть домінувати над вищими спонуканнями. Чоловікам і жінкам бракує принципу. Вони духовно помирають, бо так довго плекали свої природні бажання, що, здається, втратили силу управляти собою. Нижчі пристрасті їхнього єства захопили кермо влади, і те, що мало бути панівною силою, стало слугою гріховних пристрастей. Душа потрапила в найпринизливіше рабство. Чуттєвість гасить прагнення до святості й руйнує духовне благополуччя. (Свідчення для Церкви. Т. 2. С. 148). CChUk 154.2