ПОРАДИ для ЦЕРКВИ

Розділ 10—Віра в особистісного Бога

У день остаточного розрахунку
виявиться, що Бог знає кожного на ім'я.
Є невидимий Свідок кожного вчинку в житті.
«Знаю твої діла”, — каже Той, «Хто ходить
серед семи золотих світильників» (Об'явл. 2:2, 1).

Відомо, які можливості були знехтувані та яких невтомних зусиль докладає Добрий Пастир з метою відшукати заблудлих на їхніх кривих шляхах і повернути на безпечні мирні стежки. Знову і знову Бог звертається до любителів задоволень; знову і знову освітлює світлом Свого Слова їхній шлях, щоб вони побачили небезпеку й урятувалися. Однак вони все далі й далі прямують широким шляхом із жартами й веселощами, доки врешті-решт не закінчується їхній випробувальний термін. Божі шляхи рівні та справедливі, і коли знайденим дуже легкими буде винесено вирок, замовкнуть усі уста. (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 435). CChUk 103.1

Могутня сила, що діє в усій природі й підтримує всіх і все, — це не просто універсальний принцип, енергія, котра приводить усе в рух, як кажуть деякі вчені. Бог є дух, однак Він — особистісна Істота, адже людина була створена за Його образом. CChUk 104.1

Діла Божих рук у природі — це не Сам Бог у природі. Усі творіння в природі — це вияв Божого характеру; завдяки їм ми можемо розуміти Його любов, силу і славу, але ми не повинні вважати природу Богом. Художня майстерність людей дає змогу їм створювати дуже гарні вироби, речі, котрі тішать око, і вони дають нам певне уявлення про самого автора; проте виготовлена річ не є людиною. Не працю, а працівника вважа-ють гідним ушанування. Так само, хоч природа є вираженням Божої думки, не природа, а Бог природи має бути звеличений. При створенні людини була виявлена сила особистісного Бога. Коли Бог створював людину за Своїм образом, тоді зовнішня форма людини була досконала в усьому, однак у ній не було життя. Тоді особистісний самосущий Бог вдихнув у цю форму дихання життя — і людина стала живою істотою, котра дихала й мислила. Усі частини людського організму були приведені в дію. Серце, артерії, вени, язик, руки, ноги, почуття, розумові здібності — усе почало працювати й було підпорядковане зако-нові. Людина стала душею живою. Через Ісуса Христа особистісний Бог створив людину й наділив її розумом і силою. CChUk 104.2

Наші кості не сховалися від Нього, коли ми були виткані в глибинах землі. Нашого зародка бачили очі Його, і до книги Його записані були всі наші члени та дні, коли жодного з них не було ^*. CChUk 104.3

Бог задумав так, щоб над усіма істотами на землі пере-бувала людина, вінець Його творіння, відображаючи Його задум та являючи Його славу. Проте людина не повинна під-носити себе як Бога. CChUk 104.4